Menu

Гривня на піку слави

  • Автор  vechirka.net
Гривня на піку слави

В останні кілька років Національний банк України, яким тоді управляли Сергій Арбузов та Ігор Соркін, відновлювали довіру до національної валюти країни. Зміцнення позицій гривні і поступова відмова від доларових накопичень населенням дозволяли розвиватися фінансовій системі країни, створювали ресурс для інвестицій, вимірюваний десятками мільярдів доларів. Попутно вирішувалися й інші завдання, в тому числі - забезпечення низької інфляції та забезпечення стабільності курсу гривні, без чого не було б можливе проведення дедоларизації. Ця робота була без тіні сумніву перекреслена чинною владою, яка прийшла до влади після перевороту майже півроку тому, пише Голос.ua.

Жадібні до долара 
 
Українці вирізняються підвищеною любов'ю до американської валюти, і це ні для кого не секрет: кожен житель нашої країни, що має хоч невеликі заощадження, прагне тримати їх саме в доларах. Проте українці цінують валюту куди сильніше, ніж громадяни більшості інших країн світу. За оцінкою керуючого партнера інвесткомпанії Capital Times Еріка Наймана, яку він давав ще два роки тому, з $ 350 млрд. готівкових 
доларів, які знаходяться в обігу за межами США, близько 10% знаходяться саме в нашій країні. 
 
Були й більш вражаючі оцінки. Наприклад, тоді ж, два роки тому, директор департаменту Нацбанку Олександр Дубихвіст говорив, що під матрацами в українців знаходиться близько $ 50 млрд. готівкових доларів. Президент Українського аналітичного центру Олександр Охрименко називав і вищу цифру - майже $ 80 млрд. Навіть якщо брати саму консервативну оцінку, в Україні ще два роки тому доларів було більше, ніж гривень: на кінець 2012 року обсяг гривневої готівки в Україні становив 203 млрд. грн., що за тодішнім курсом відповідало $ 25 млрд. 
 
  І це при тому, що Україна не приймала американську валюту в якості офіційної, як зробили це Еквадор, Панама або Маршаллові острови. Навпаки, в 2011-2013 роках, коли Нацбанк України очолювали Сергій Арбузов та Ігор Соркін, фінансова влада країни успішно проводила політику дедоларизації економіки. 
 
   Високий ступінь заощаджень в доларах - це найнадійніший показник поганої якості фінансової та економічної політики, яку проводить влада країни. Як свідчать численні дослідження авторитетних економістів з усього світу, однією з головних причин доларизації є недовіра до національної валюти, викликана одночасно і високою інфляцією, і постійною девальвацією. інфляція 
  була досить висока майже всі роки незалежності країни, за винятком 2002 року, коли ціни навіть знизилися. Але в інші роки вони росли мінімум на 6% в рік, а в 2004-2009 роках - швидше ніж на 10% в рік. Так само стабільно гривня втрачала ціну і щодо долара та інших світових валют: якщо в момент появи гривні долар коштував 1,8 грн, то вже до кінця 2010 року - 8 грн, причому в кінці 2008 року на піку кризи його вартість наближалася і до 10 грн. 
 
Все це - незадовільні результати роботи попередників Арбузова на посаді голови НБУ, серед яких був і колишній президент Віктор Ющенко (очолював НБУ в 1992-99 роках), і чинний прем'єр-міністр Арсеній Яценюк (в.о. голови Нацбанку у 2004-2005 роках). В результаті Україна за рівнем доларизації обганяє не тільки розвинені країни, але і переважну більшість тих, що розвиваються. За статистикою МВФ, в розвинутих країнах в «чужих» валютах зберігалося тільки близько 6-7% всіх банківських депозитів, і цей показник поступово знижувався. Водночас, в так званих «перехідних економіках» на валютні депозити припадає вже 40-50%. В Україні на кінець 2010 року, коли на посаду голови НБУ був призначений Сергій Арбузов, згідно з даними Нацбанку, в валюті зберігалося 48,2% усіх вкладів. Завдяки політиці дедоларизації вже до кінця 2010 року цей показник скоротився до 41,5%. 
 
Але вже з приходом чинної влади все відкотилося на рівні чотирирічної давності всього за кілька місяців: за підсумками на валютні вклади припало вже 47,1% всіх депозитів. Ситуація буде погіршуватися і далі, прогнозують експерти. Адже інфляція зростає від місяця до місяця і за підсумками року, за визнанням чинного голови НБУ Валерії Гонтарьової, складе 17-19%. А долар, протягом березня злетів до позначки 12 грн, з кінця липня знову дорожчає - і тепер торгується біля позначки 12,5 грн за долар. 
 
Небезпечна валюта 
 
Чим же погана доларизація? Крім того, що сама по собі вона є свідченням провальної роботи фінансової влади, вона має на увазі ще ряд неприємностей. Чим більше в країні доларів, тим менше довіряють жителі цієї країни національній валюті і прагнуть тримати заощадження саме в іноземних грошових знаках. В Україні ситуація загострюється ще й недовірою наших співгромадян до банківської системи в цілому: громадяни воліють зберігати гроші не у вигляді вкладів, а під матрацом в готівковому вигляді. І це - теж результат огидної роботи тих же Ющенка, Яценюка та інших чиновників, які керували Нацбанком в попередні два десятиліття. 
 
Але без цих заощаджень неможливий сталий розвиток економіки: саме ці заощадження і складають основу для інвестицій. Основа банківського бізнесу - залучити у людей вклади і видати отримані гроші у вигляді кредитів - на розвиток підприємств (що означає зростання пропозиції) або на споживчі потреби самим громадянам (це стимулює ріст попиту, тобто зрештою - зростання економіки). 
 
  І для банків, і для економіки краще, щоб вклади були саме в національній валюті. Це, з одного боку, дозволить банкам пропонувати більш вигідні умови щодо кредитів саме в національній, а не в іноземній валюті. А з іншого - дозволить уникнути і банкам, і позичальникам валютних ризиків, коли взяті в валюті кредити після можливих 
економічних негараздів раптом різко дорожчають - і в результаті банкрутують і банки, і самі позичальники. Це добре відчули на собі минулої весни десятки тисяч українців, багатьом з яких виявилося не під силу обслуговувати раніше взяті валютні кредити. 
 
Широке розповсюдження долара також знижує можливість влади впливати на фінансову та економічну політику держави. Центральні банки в усьому світі виступають в якості «кредитора останньої інстанції», куди можуть звернутися комерційні банки за фінансуванням в разі виникнення якихось проблем. Центробанк може надрукувати необхідну кількість грошей, тому що саме він керує друкованим верстатом. Але кому потрібні національні гроші в системі, де все зав'язано на доларі? Така система, навпаки, буде залежна від рішень, що приймаються за океаном. 
 
Алан Грінспен, що очолював Фінансову резервну систему, аналог українського Нацбанку, в 1987-2006 роках, не раз підкреслював, що свої рішення ФРС приймає тільки з урахуванням інтересів США. А як це позначається на інших економіках, що занадто покладаються на долар, американських чиновників не хвилює. Цей принцип ФРС не раз підтверджувала ділом. Наприклад, з 2008 року ФРС проводила програму кількісного пом'якшення, друкуючи щомісяця по кілька десятків мільярдів доларів, що, зрозуміло, призводило до пришвидшеного знецінення американської валюти. Це принесло користь США, але ніяк не тим, хто чомусь вирішив, що долар завжди буде залишатися найбільш твердою і надійною валютою. 
 
Стабільність курсу і цін 
 
Зайнявши посаду голови Нацбанку в кінці 2010 року, Сергій Арбузов визначив одне з головних завдань - відновлення довіри українців до національної валюти. Завдання було непросте, оскільки після багаторічних експериментів політиків і чиновників над фінансовою системою, що супроводжувалася гіперінфляцією, стрибками девальвації, банкрутствами банків українці все більше і більше воліли користуватися саме валютою, а не гривнею. Як вже говорилося вище, майже половина всіх вкладів в банках була номінована саме в валюті. Попит на валюту стабільно перевищував пропозицію, українці щомісяця купували на $ 60-90 млн більше готівкової валюти, ніж продавали. В результаті курс гривні поступово знижувався. 
 
  Втратити довіру можна в момент, а щоб відновити її, потрібні роки, а часом і десятиліття. Щоб повернути українцям віру в гривню, Нацбанк за Арбузова зосередився на вирішенні двох завдань: вирівнювання інфляції і на жорсткій прив'язці долара до гривні. Обидва завдання були виконані на відмінно. Уже в 2011 році ціни в країні зросли в середньому тільки на 4,6%, що для країн, які розвиваються є дуже хорошим показником. У 2012 році ціни навіть трохи скоротилися - на 0,2%. Нульовою інфляція виявилася і в 2013 році, коли Арбузова на посаді голови Нацбанку змінив Ігор Соркін, що продовжив політику попередника. 
 
З кінця 2010 року було зафіксовано і курс гривні щодо долара. Аж до лютого 2014 року долар коштував 8-8,2 гривні. Підвищення курсу було зафіксовано восени 2012 року перед парламентськими виборами - втім, перед будь-якими виборами валюта дешевшає. Поступове ослаблення почалося вже під час Майдану, коли налякані тим, що відбувається, співгромадяни, побоюючись неприємностей, знову ринулися в обмінники. Але справжній обвал стався вже після зміни влади і призначення головою НБУ Степана Кубіва
 
  Щоб стабілізувати інфляцію і валютний курс, НБУ під час Арбузова і Соркіна застосовував вельми винахідливі способи. Наприклад, ще восени 2012 року було введено обов'язковий продаж половини валютної виручки підприємствами-експортерами. Ці підприємства, левова частка яких знаходиться під контролем українських олігархів, були змушені «заводити» отримувану від своїх покупців валюту в країну, продавати її на валютному ринку і задовольняти попит на долари, не даючи курсу рости. 
НБУ також збільшив норми резервування за валютними вкладами, тобто змусив банки перераховувати на рахунки Нацбанку більше грошей від вкладів, розміщених у валюті, на що банки були змушені відповісти зниженням процентних ставок - і таким чином валютні вклади стали менш вигідні, ніж гривневі. 
 
  Були зроблені й інші кроки, спрямовані на «витяг» валюти з-під матраців - почався продаж казначейських валютних облігацій, системам грошових переказів було наказано видавати перекази тільки в гривні, було простимульовано продаж золотих і срібних інвестиційних монет. Восени 2012 року була підвищена максимальна сума гарантій зі внесків в банках з 150 тис. до 200 тис. грн. Нарешті, Нацбанк при Арбузова і Соркіна дуже акуратно займався банківським наглядом, «просапуючи» поляну і позбавляючи систему від «поганих» банків з миттєвою виплатою грошей вкладникам і не допускаючи паніки і набігів клієнтів на банки. 
 
  Але найголовніше - громадяни могли дуже добре заробити, просто роблячи вклади в банках. За даними НБУ, ставки за депозитами в 2011-2013 роках в середньому не опускалися нижче 20% річних, а деякі банки пропонували навіть більше. Тобто, поклавши на початку 2011 року в банк 100 тис. грн, можна було отримати на початку 2014 року як мінімум 173 тис. грн. Варто врахувати, що протягом трьох років інфляції практично не було, тобто всього за три роки можна було майже подвоїти свої накопичення, нічого не втративши. 
 
  Не дивно, що громадяни, бачачи все це, самі почали нести гроші в банки, причому вибирали саме гривневі депозити - ставка з валютних була в середньому в 2,5 рази нижча. В результаті всього за три роки обсяг розміщених в банках депозитів зріс на 60,7% до 670 млрд грн. Причому основне зростання відбувалося за рахунок строкових депозитів, розміщених на рік і 
  більше, а саме ці вклади найбільш важливі для банків: вони роблять банки стійкішими і дають їм можливість більш виважено планувати свою роботу. Якщо в 2010 році на частку вкладів припадало 36,6% всіх вкладів, то вже в кінці 2013 року - тільки 30,8%. 
 
Повний назад 
 
  Все змінилося в лютому, коли після організованого на гроші олігархів державного перевороту змінився і уряд, і керівництво Нацбанку. Люди, що прийшли до влади, не залишили і каменя на камені від досягнень своїх попередників. Як вже говорилося вище, гривня рухнула в прірву і за сім місяців подешевшала більш ніж в півтора рази. Інфляція зростає з кожним місяцем все швидше і в липні вже досягла 12,6% - небаченої з часів кризи 2008 року величини. 
 
  Таким чином, чинний уряд і Нацбанк знищили два ключові фактори, які давали можливість гривні відновлювати довіру серед українців. Результати такої політики очікувані. За деякими показниками Україна відкотилася на три-чотири роки тому. Всього за півроку обсяг розміщених в банках депозитів скоротився на 1,9% до 657,5 млрд. грн. - хоча всі останні роки вклади тільки збільшувалися на 16-18% на рік. Зрозуміло, люди, які побачили, як один за одним падають банки, в тому числі і такі 
  крупні як «Форум» і «Брокбізнесбанк», поспішили вилучити свої вклади і перечекати непрості часи. 
 
  Більш того, повернулися на рівень 2010 року і співвідношення між гривневими і доларовими депозитами. Зросла і частка вкладів - тих, з яких гроші можна зняти в будь-який момент. З 2010 по 2013 рік завдяки зусиллям Арбузова і Соркіна частка таких вкладів скоротилася з 36,6 до 30,8%, але всього за півроку зросла до 33,3%. 
  Громадяни, якщо і готові тримати гроші в банку, то з умовою, що їх можна буде забрати в будь-який момент. А це підриває стабільність банківської системи - як тільки почнеться паніка, банківська система може в момент втратити третину всіх вкладів, що означає банкрутство багатьох банків. 
 
   Судячи зі справжніх тенденцій, чинна влада має намір продовжувати таку політику і в майбутньому. А це означає, що про стабілізацію на фінансових ринках можна забути, як можна забути і про спроби забезпечити сильну незалежну грошову одиницю. На жаль, але гривні найближчим часом краще точно не стане.
вгору