Menu

Черкаський пенсіонер 40 років розводить голубів

Черкаський пенсіонер 40 років розводить голубів

Пенсіонер Володимир Турчин із села Геронимівки Черкаського району понад 40 років вирощує голубів. Раніше надавав перевагу миколаївським і поштовим. Близько 150 птахів тримав на горищі свого дачного будинку. Нині кількість дещо зменшилася, але додалися інші види: павліни, узбеки і бойні.   

- Голуби – це моя слабкість. Душа за ними болить. Хтось захоплюється, наприклад, зброєю чи мисливством. А в мене хобі мої ось такі красені. Через це і фільм «Любов і голуби» обожнюю, - зізнається Володимир Олександрович.

Любов до голубів у Володимира Турчина ще з дитинства.

- Я й сам не знаю, чого їх полюбив. Пам’ятаю, що найперші з’явилися, коли мені було 8 років. Купляв їх у райцентрі Богодухів. Це за 12 км від нашого села у Харківській області. Туди щосуботи мене відправляла мати по продукти. Вона знала ціну на все, то давала гроші якраз на дорогу і продукти. То я додумався, як можна «викроїти» на голубів. Почав торгуватися. Підійду на базарі до бабки й довго дивлюся на ту крупу чи щось інше. А вона мені: "Що, не вистачає грошей?». Я помнуся й киваю головою. Бабка змилоститься і віддасть задарма. Так і зекономлю трохи грошенят. На них купляю голуба, за пазуху і пішки додому чимчикую. Мати не лаяла, бо я ж усе купляв, що замовляла, - згадує Володимир Олександрович.

Чоловік живе сам. Дорослі сини Володимир і Віктор мешкають окремо. Дружина померла.

- Моя дружина Люба ніколи не була проти мого захоплення. Навпаки, завжди мене підтримувала . А друга захотіла б краще курицю чи порося, щоб годував, - каже чоловік. 

Невдовзі заносить у хату клітку з білими, чорними і коричневим голубами. Стелить поверх паласу покривало і ставить клітку. Випускає з неї двох білих. Один сідає на гладильній дошці під вікном, інший летить на карниз і розпушує хвіст.

- Поштовий, то не голуб, якщо ти його купив і він залишився в тебе жити. Має багато літати. Миколаївські  підіймаються в небо, що можна побачити лише в бінокль. І то, лише цяточку. Мої голуби літають по всьому селу, а сідають лише на своїй хаті, - бере з клітки ще коричневого і сизого голубів, кладе собі в рот зерно кукурудзи. Голуби дзьобом легенько забирають. - В таких клітках тримаю, поки не дадуть потомство. Бо буває, що голубу сподобалася якась іншої породи. А мені треба, щоб була чистокровна. То парую так насильно. Разом сидять з тиждень. Одна пара за літо висиджує восьмеро пташенят. Три тижні сидять по черзі. Щоправда, голуб змінює голубку годин на 5. Найкраще «діток» годують поштові. Їжу відригують із шлунку. 

Основна кількість голубів знаходиться на горищі. Підіймаємося залізною драбиною. Горище, висотою у 3 м, розділене на дві частини. У першій ліворуч зерно, праворуч місце для кліток з майбутніми батьками.

- Гу-лю-лю-лю, - тихо промовляє Володимир Олександрович.

У відповідь голуби починають голосно вуркотіти, бити крилами й перелітати з однієї перетинки на іншу. Господар насипає в годівницю. Що стоїть на підлозі, зерно. Птахи миттю злітаються і наввипередки клюють кукурудзу.

- Голубів раніше продавав, обмінював і роздавав знайомим. Через проблеми з кормом, залишив лише 70 штук. За день вони  з'їдають понад 2 кг зерна, - каже Володимир Турчин.

вгору