Menu

Житель Черкас може писати обома руками одночасно

Житель Черкас може писати обома руками одночасно

Черкащанин Василь Іваніків має рідкісний дар писати лівою і правою рукою. Причому лівою – дзеркально. Менше 1% населення усієї планети можуть похвалитися такою здатністю.

Родом чоловік із с. Ягубець, що на Христинівщині. Народився лівшею. Із дитинства любив малювати. Поки в школу не ходив, усе робив лівою рукою. У школі, як було прийнято у часи СРСР, перевчили, і він почав писати правою рукою. Про свій дар писати лівою рукою дзеркальне відображення написаного правою дізнався випадково.

– Було мені років 10-12. Я лежав у лікарні. Хтось прийшов мене провідати. Ми спілкувалися через скло, – пригадує пан Василь. – Говориш, а нічого не чути. І я вирішив написати на вікні. А була зима, на вікні – паморозь. Я подумав: напишу – нічого не зрозуміють, не прочитають знадвору. І я написав на склі текст у зворотному порядку.

У чоловіка навіть не виникало думки, що він – особливий. Нині він працює на фірмі «МГК» (металогнуті конструкції), де виконує зварювальні й бетонні роботи.

Так, при монтажу колони зварювальнику потрібно переставляти драбину під праву або ліву руку. Василеві підлаштовуватися не потрібно. Там, де правші незручно, лівша завжди знайде вихід. Під час служби у танкових військах, ремонтуючи техніку, він закручував гайки в недоступних місцях обома руками.

– Усі нормальні люди виміряють відстань лінійкою зліва-направо, а я – навпаки – справа-наліво, – говорить Василь. - От ви в'яжете правою рукою, розгортаєте полотно. Я в'яжу лівою-правою рукою, полотно я не розгортаю, у мене завжди лицьовий бік.

Проходивши зиму у каракулевій фуражці-"аеродромі", чоловік вирішив будь-що навчитися шити шапки. Причому і шкіру він сам вичиняв. Уміє прясти, бо ж мав овець, коней, і шерсті було море. Електропрялка й досі стоїть у його помешканні.

Його хобі: перемотка електродвигунів, якорів на болгарки й дрилі. А ще своїм хобі він називає консервацію м'ясних продуктів, чим займається із 20-ти років. Він – непосидючий, енергійний і дуже холеричний.

У молодості, під час навчання в Миколаївському суднобудівному училищі, займався боксом. Але травмував руку, і йому порадили утриматися від цього виду спорту. Та йому взагалі «щастить» із руками: травми він отримує часто: був перелом зап'ястя, ліктьового суглоба, пальці травмує регулярно. І пов'язує це пан Василь тільки зі своїм поспіхом.

У його роду нікого з таким даром не було. Єдине – його 16-річна донька від другого шлюбу – теж лівша.

– Жінка, буває, говорить нам із донькою: «Ой, ідіть уже звідси, а то одні лівші зібралися». Але їй пощастило. Бо коли за стіл сідають два правші поруч, то тіснувато, а коли сидять лівші з різних боків, то лікті не заважають.

Коли Василь Іваніків сідає вечеряти, то плутається, якою рукою – правою чи лівою – взяти ложку. Для Василя немає різниці, якою рукою чистити картоплю, мити посуд. Обома це виходить гарно.

– У яку руку взяти чарку – для мене однаково: що правою, що лівою. А ніж у правій тримаю гірше. Лівою впевненіше виходить.

 

вгору