Menu

Черкаський «мауглі» просить не забирати його від матері

Черкаський «мауглі» просить не забирати його від матері

Черкащанка Наталія Драєвська 30 років тримає сина Романа замкненим у будинку. За цей час чоловік повністю став асоціальним. Сусіди знали, проте не втручалися.

Будинок Драєвських на черкаському провулку Перемоги знайти легко. Старий похилений паркан і привалена до нього хвіртка говорять по бідність господарів. Вікна від вулиці хоч із прогнилими рамами, але цілі. З іншого боку половина шибок вибиті. Тут разом із матір’ю живе Роман Драєвський – черкаський Мауглі, людина, про існування якої держава не здогадувалася.

У другій половині будинку живе Анна Ворхлик.

– Роману вже 37 років, а він ні пенсії, ні допомоги не отримує. І не лікується, як слід. Наталя Драєвська знущається над сином. Тримає його в антисанітарних умовах у сараї. Тут усі чують, як він плаче, кричить. Страшенно худий. Мабуть, має 30 кілограмів ваги.

З будинку Драєвських виходить невисока чорнява жінка. Кличе  до себе в двір. Розповідає свою історію.

– Я вчилася у знаменитій Вижниці, звідки родом Назарій Яремчук. Танцювала в ансамблі «Вижничанка». Була особисто знайома з Яремчуком, – виносить із дому кілька фото із дарчими написами співака. Він також приїздив до мене в гості напередодні свого розлучення. Сидів он за тим столом.

Після Вижниці Наталія влаштувалася працювати художником у Жмеринку. Розмальовувала посуд. Там вийшла заміж. Невдовзі народила сина.

– У пологовому будинку до мене весь час приставала якась жіночка. Вона вже мала трьох дочок. Пропонувала мінятися, якщо я народжу сина. Її сестра була акушеркою у пологовому. Коли я народила і перші рази годувала малого, він спокійно їв. А в сусідки плакав і канючив. Але раптово її виписали. Мені ж принесли дитину всю червону, вередливу. Вже згодом я стала помічати, що Роман на ту Тетяну схожий. Але це моя дитина і мій хрест.

Із чоловіком жінка розлучилася давно.

- Це вже було, коли переїхали в Черкаси. Він дуже сварився з моїм батьком – військовим. У 1995 році тата не стало. Ми з Романом лишилися вдвох. До 5 класу він був нормальний. Не те, що сусідка бреше, мовляв, я його з дитинства мордую. Ось фото, бачите. Ромка ходив до школи, все було гаразд. Але потім погнався за котом і вдарився виском об залізяку. Відтоді погляд у нього став із поволокою.

Жінці довелося забрати сина зі школи і наглядати за ним самостійно. На двох у Драєвських тільки пенсія Наталії - 1025 гривень.

- У Роми пенсії ніякої нема. Щоб її домогтися, його треба возити по лікарях. Я намагалася, але коли Рома повертався, розповідав, що його там били сильно. Просив більше його нікуди не везти.
Кілька років тому у Романа Драєвського почався уповільнений підшкірний енцефаліт.
- Через нього Роман схуд весь. Не може нічого їсти. Все, що з’їдає – вириває. Допомагає йому тільки вода «боржомі», але вона для нас занадто дорога.

З хати чується волання Романа. Наталія Миколаївна заводить мене до хати. Роман лежить на дерев’яному тапчані. На голову натягує футболку. Запитує звідки я і як мене звати. Чоловік дуже худий, має довге хвилясте волосся.

– Ніякої антисанітарії. Бачте, в нього голова помита, – каже господарка.

У кімнаті з чорною закопченою стелею горить пічка-буржуйка. В кутку – умивальник. Він забльований рештками їжі.

– Ромка знову вирвав. Бачте на столі банани, мандарини. Я сама не їм, а його намагаюся нагодувати. Посуд вимитий. Ось відро, куди він ходить у туалет.

Роман то регоче, то щось бурмоче про себе. На всі питання відповідає або «так» чи «ні» і лише наприкінці бесіди розговорився.

- Не забирайте мене від мами, - просить жалісливо. - Я нікуди не хочу.

Соціальні працівники кажуть, що нічого кримінального Наталія Драєвська не здійснила.

– Зараз ми готуємо документи, – каже Олександр Давиденко із муніципальної інспекції. – Романові потрібен огляд лікаря. Після висновків лікарів знатимемо, чи він психічно здоровий. Якщо ні – можливо, помістимо в лікарню. Адже в нього вдома немає належних умов для лікування. 

 

вгору