Menu

У Черкасах почав працювати вечірній велоескорт для дівчат

Велосипедисти за викликом Велосипедисти за викликом

Боїться повертатися додому наодинці? Чи не має грошей на таксі? Черкаські волонтери абсолютно безкоштовно пропонують провести вас додому пізньої доби, супроводжуючи велосипедами. Як працює новий сервіс, перевіряла наша журналістка.

Про те, щоб мене провели, домовилася з хлопцями заздалегідь. У соціальній мережі «Вконтакте» я знайшла спеціальну групу і в альбомі обрала собі «провожатого». Переговори тривали всього кілька хвилин. Я сказала, що увечері мені знадобиться допомога, і Олексій Хоруженко з радістю погодився. Близько 21 години я написала хлопцю, що чекаю його біля супермаркету «Казбет». На питання, коли потрібна допомога, я   відповіла: «Чим швидше». Однак поспішати до мене хлопець не міг – так і відписав (мовою оригіналу): «Я просто на данный момент меняю почву своей крохотке) - вот этой прелести»  і прислав мені фоточки свого павука в банці. Якби я замовляла послугу, бо мені справді страшно йти додому, то побачивши на темній вулиці ще й фото павука, коліна б у мене затрусилися ще більше. Десь через 50 хвилин після замовлення до умовленого місця приїхали два велосипедисти на своїх байках. Люб’язно почали розмову, поцікавились куди та кудою треба йти. І так між двома хлопцями велосипедистами з їхніми велосипедами я крокувала по бульвару додому.

Сумно з хлопцями мені не було. Єдине – попросили, щоб наступного разу попереджала про час заздалегідь, бо Олексієві, наприклад, довелося йти по велосипед із Казбету на Луначарку.

– А часто вам доводиться дівчат супроводжувати?

– Та – по-різному буває. Буває, що за тиждень не попросить ніхто, буває одна за тиждень, буває, що й три, – говорить Олексій. Він каже, що очолив цей унікальний рух у Черкасах зовсім випадково – пристав на пропозицію свого друга із Запоріжжя.

– Я просто погодився бути волонтером. І тут – читаю, що став координатором у Черкасах. Довелося виконувати цю місію. Почав шукати волонтерів – це було непросто, адже багато-хто відмовляв. Ще важче було – поширити інформацію. Довелося створювати свою групу «Вконтакті»,  – і тоді вже приймати замовлення, – згадує Олексій.

До речі, хлопцям стало дуже цікаво, звідки про них дізналася я. Довелося сказати правду: «Матеріал про них в Інтернеті знайшов шеф і порадив мені скористатися. Щоправда, де я працюю, я хлопцям не казала, а вони особливо й не цікавилися.

– Нам заборонено заводити стосунки із дівчатами, яких проводжаємо, так само не можна підніматися до них на «чай», просити номер телефону, погоджуватися на «позаштатні» зустрічі чи брати гроші за свої послуги, – стверджують хлопці.

Не забула я спитати і про інші «позаштатні» ситуації – чи доводилося дівчат, яких проводжають обороняти.

– Ні, поки що слава богу не доводилося. Але якщо хтось спробує будемо відбиватися. Правда, пізніше 23.00 послуги ще ніхто не замовляв. Мабуть, думають, що ми спимо, не хочуть розбудити.

– А якщо велосипеди у Вас намагатимуться вкрасти?

– Та хай тільки спробують! От один недавно з мінус третього поверху два байки украв. Ще й у камеру відеоспостереження посміхнувся. То піднялася така буча – що ми й самі не очікували. Ані користуватися цими байками, ані вивозити їх із міста хлопець би не зміг, крім того, що в соцмережах його обличчя стало таким упізнаваним, що й самому вже містом ходити було ризиковано. Тому злодію не залишалося нічого, окрім як просто повернути велосипеду власникам. Це було гарним уроком для інших, щоб не зарилися на чужі велосипеди.

Олексій і Ярослав – студенти. Кажуть, що все одно б вечорами каталися на велосипедах, чому б попутно не робити добрі справи. Щоправда, Ярославові батьки про благочинність сина знають і підтримують його в цьому. А от Олексій батькам про це навіть не каже – боїться, що висміють.

Дорогою до мого дому ми переговорили про все – і про погоду, і про Інтернет-провайдери… Хлопці виявилися дуже цікавими співрозмовниками, а прогулянка увечері з двома парубками мені нічним осіннім бульваром припала мені до душі.

– А що будете робити, коли настане зима, стане холодно, сні випаде безпролазний? – цікавлюся.

– Одягнемося потепліле, братимемо з собою лопати, – жартують хлопці.

Коли ми дійшли до під’їзду, хлопці справді відмовилися «брати гроші чи цукерки, а дізнавшись, що я журналістка і перевіряла їхній ескорт на собі, попросили не називати їх лицарями, мовляв, їм це не подобається. І хтозна, можливо, їхній благодійний проект і стане колись комерційним. І хлопці і на чай заходитимуть, і гроші братимуть.

Де їх шукати?

  • Райони Черкас чітко розподілені між п’ятьма черкаськими волонтерами.
  • Олексій Хоруженко 
    http://vk.com/ma_z_a_h_a_ka, 093-87-655-30
    у районах Луначарського, Соснівка, Дахнівка, Казбет, Центр, ПЗР, 700-річчя, Митниця),
  • Артур Тітов 
    http://vk.com/dc_artur, 093-314-17-85
    у районах залізничного вокзалу, центру, літака, ПЗР,
  • Вадим Солодкий 
    http://vk.com/id17972913, 063-302-27-44
  • у центр, «Літак», ПЗР. Ярослав Каранім (http://vk.com/id61872548, 063-88-79-506) – на каз беті, Одеській, Луначарського, Центрі.,
  • Максим 
    http://vk.com/id213633403, 093-74-35-603
    на митниці, Сєдова, 700-річчя.

Дивіться відео на тему

вгору