Menu

Складний вибір Рекомендуємо

Складний вибір

Сотні українських жінок, обираючи між власним щастям та інтересами дітей, жертвують своїм життям. На порозі такого складного вибору сьогодні переруває і черкащанка Галина Луценко. 

Переживши два невдалі шлюби, залишившись із двома дітьми на руках, поневіряючись по заробітках, жінка нарешті зустріла свою долю - люблячого чоловіка, готового взяти її з двома дітьми. Та на заваді жіночому щастю став син, який одно влаштовує випробування для неї і свого вітчима.

НЕСПРАВДЖЕНІ НАДІЇ

Галина народилася у звичайній сільській сім'ї. Була єдиною дитиною в родині, тож росла в достатку та любові. Як усі дівчатка, мріяла вийти заміж, народити дітей та мати щасливу сім'ю. Заміж вона вийшла, от тільки сімейне життя не склалося. Чоловік почав випивати. Думала, що народження дитини його схамене, однак цього не сталося. Тож уже за якийсь рік після одруження Галина залишилася сама із малолітнім сином на руках. Та усе ж таки мріяла про свого принца і ніби навіть його зустріла. Вийшла заміж удруге, народила доньку. Однак той, хто ще вчора видавався принцем, у буденному житті виявився звичайним п'яницею та ледарем. Жінці просто ніде було дітися, тож вона звернулася по підтримку до батьків. Вони купили для неї у селі будинок. Щоб не ділити майно з колишніми та майбутніми зятями, записали будинок на матір.
Якийсь час Галя жила з дітьми сама, та сидіти у батьків на шиї було не надто зручно. Залишивши дітей на батьків, Галина зібралася на заробітки в Італію. Та, поки вона працювала, батьки вирішили продати її будинок. Адже на той час також були ще
досить молодими людьми, їм було по 50 років, і ще мали якісь свої потреби та плани на життя. Галина просила віддати їй хоч частку виручених за будинок грошей, аби вона могла взяти у кредит квартиру. Але у відповідь почула: "Ти вже досить доросла, щоб самостійно вирішувати свої проблеми". За якийсь час відмовилися вони й глядіти старшого онука. Той досяг підліткового віку і попросту став не керованим.

ЯБЛУЧКО ВІД ЯБЛУНІ?

Щоб урегулювати домашні питання, Галина повернулася з Італії додому. На сімейній нараді було вирішено віддати Сергійка  у Київський спортивний інтернат. Галина думала, що так вона вб'є двох зайців: син і освіту здобуватиме, і буде під цілодобовим наглядом викладачів. Однак уже за пару місяців Сергій зателефонував Галині і буквально зі сльозами благав матір забрати його з інтернату. Галина намагалася вмовити сина, говорила йому, що він уже дорослий і має бути самостійним. Однак за кілька днів жінка отримала телефонний дзвінок від класного керівника Сергія. Учителька вимагала, аби Галина терміново забрала Сергія з інтернату, бо той займався розповсюдженням наркотиків серед вихованців закладу.
– Я кілька разів спілкувалася із цим хлопчиком. У мене склалося враження, що це дуже добрий, позитивний і поступливий юнак, однак він ще не має внутрішнього стержня, тож легко підпадає під будь-чий вплив – як позитивний, так і негативний,
– розповідає завідувач сектора профілактичної роботи служби у справах дітей Черкаського міськвиконкому Анжеліка Добровольська. – Я припускаю, що столичні хлопці могли взяти в оборот оцього Сергія, хлопчика з села, який уперше потрапив у незнайоме оточення далеко від дому.
Галині нічого не залишалося, як залишити закордонні заробітки та вертатися додому. Вона забрала сина з інтернату і перевела його в одне з черкаських  училищ. Жінка взялася облаштовувати життя на батьківщині. Вона практично повністю втратила
взаєморозуміння із батьками. Галя не мала ні спеціальності, ні досвіду роботи, тож претендувати на якесь більш-менш пристойне місце їй не доводилося. Влаштувалася прибиральницею у магазин, і цьому була рада.

МАМИН "ПОМІЧНИК"

Галина зустріла чоловіка Михайла. Толковий і порядний чоловік, із квартирою, роботою, готовий одружитися з Галиною та забрати її з обома дітьми до себе. Тож нарешті давня мрія Галини – вийти заміж і мати дім та щасливу сім'ю – здійснилася. Однак радіти їй довелося не довго. Сергій знову і знову знаходив пригоди на свою голову. Влітку мати з вітчимом прилаштували його підзаробити. Але замість того, щоб трудитися та отримати якусь копійку, хлопець украв велосипед. Вітчим, щоб залагодити конфлікт, був вимушений повертати кошти і за велосипед, і за незручності, завдані людям. Не так давно хлопці з бурси поставили Сергія на лічильник. Чого він заборгував їм гроші, невідомо, однак на юнакові повис борг у дві тисячі гривень. Де взяти таку суму неповнолітньому? Сергій довго не замислювався і вирішив щось украсти.
– Перед новим роком я прийшов додому і побачив величезну коробку з новим пласким телевізором. Я виніс його і продав за ті гроші, яких би мені вистачило, щоб віддати борги, – розповідає Сергій.
Як з'ясувалося, телевізор, що стояв у квартирі вітчима, належав його начальнику. Той придбав подарунок своїй сім'ї до нового року і, щоб зробити сюрприз, вирішив сховати дорогу покупку у Михайла. Коштував телевізор шість тисяч. Виявивши пропажу, Михайло засмутився та перелякався. Адже не жарт – так підставити, ще й свого безпосереднього керівника. Чоловік написав заяву у міліцію про викрадення телевізора, і міліція знайшла злодія. З'ясувавши, що телевізор украв пасинок, Михайло не забрав своєї заяви з міліції. Чоловік втомився весь час рятувати Сергія.
– Я постійно його витягую з проблем, працювати він не хоче, а гроші він хоче. У мене немає більше ні терпіння, ні фінансової можливості. До того ж чому я маю весь час латати його дірки замість того, щоб витратити гроші на сім'ю: дружину і молодшу
доньку? – пояснює Михайло. – Я не готовий, щоб Сергій повернувся до мене. Я не можу більше нести відповідальність за скоєні ним злочини.
І його можна зрозуміти. Михайло і без того поводився як справжній чоловік.

МУКИ ВИБОРУ

Галина опинилася перед надзвичайно складним вибором. З одного боку – чоловік, який забезпечить їй і її молодшій доньці достойне існування, який любить її та з яким вона почуватиметься у безпеці. З іншого боку – син, який після останніх подій утік із дому і живе в обласному центрі психологічної реабілітації для неповнолітніх "Теплий дім". Занапастити своє життя, майбутнє доньки та власне щастя заради сина, знайти спільну мову з яким, може, так і не вдасться. Чи зрадити сина заради власного щастя, але потім усе життя карати себе за загублене життя сина? Чи може психічно здорова й адекватна жінка зважитися на якесь із таких рішень? Мабуть, що ні.
– Ця жінка дійсно варта співчуття. Вона сама не впорається з сином, і за два-три роки він їй просто помахає ручкою та робитиме, що схоче. Галина ж залишиться сама біля розбитого корита ще й із малою донькою,  яку також треба ставити на ноги. Я в таких ситуаціях завжди на боці жінки, – аналізує психолог Анжеліка Добровольська.

СОЛОМОНОВЕ РІШЕННЯ

Врешті на допомогу цій сім’ї прийшла служба у справах дітей Черкаського міськвиконкому. Сергія вирішили віддати на тимчасове виховання дідусеві і бабусі. Хлопця перевели на навчання в училище, неподалік від їхнього села. Сергій хоч і перебуватиме на відповідальності бабусі із дідуся, однак житиме у гуртожитку. Отримуватиме стипендію та триста гривень від матері. У загальній сумі хлопчина щомісяця на кишенькові витрати матиме 500 грн. Окрім того, матиме трьохразове харчування в училищі. Підтримають продуктами і бабуся з дідусем. Тим часом, мати намагатиметься налагодити із ним стосунки. Хочеться сподіватися, що ця сім’я зможе знайти порозуміння без надто дорогих жертв.   

вгору