В Україні хочуть скасувати групи інвалідності

Замість радянської системи груп інвалідності Кабмін має намір запровадити європейські стандарти Міжнародної класифікації функціонування. Людей зі стійким порушенням здоров’я поділятимуть за різними рівнями працездатності, а не за групами інвалідності. Тож до чого готуватися українцям з інвалідністю, яких в державі 2,6 млн осіб, а на Черкащині 106 тисяч – «Вечірка» запитала в експертів.

Руслан ЧИКАЛО, директор Департаменту соцзахисту населення Черкаської ОДА:

— Фактично кожен десятий житель області — людина з інвалідністю. На мільйон населення Черкащини припадає 106 тисяч тисяч людей, які мають групу. Ініціатива уряду врешті має призвести до того, що особа з інвалідністю адаптуватиметься до суспільства, соціалізуватиметься.

Однак ця реформа, залежатиме і від того, як реформуватиметься наша система охорони здоров’я. Люди з інвалідністю мають проходити лікування та реабілітацію. Такі заходи допомагатимуть людині, у якої є якісь часткові проблеми, досягнути стану, коли ці проблеми або зникають зовсім, або зменшуються. Принаймні, такий шлях повернення людини у суспільство за кордоном. Там створюються робочі місця, і люди з інвалідністю можуть працювати та утримувати себе, а також почуватися потрібними у соціумі. Якщо ж людина таку адаптацію пройти не може, тоді вона отримує забезпечення від держави. У нас же виходить, що люди й пенсію по інвалідності отримують, і зарплату.

Леся ВАЛЯЄВА, голова ГО «Життя без бар’єрів»:

— Крім заміни груп інвалідності, з 2020 року набуде чинності Закон «Про соціальні послуги». За ним будуть зміни і в підході до надання соціальних послуг, які є невід'ємною складовою реабілітаційних, відновних заходів. У сукупності це матиме позитивні наслідки, оскільки робитиметься акцент на індивідуальному підході і превентивних заходах. Думаю, ці законодавчі зміни виправдані та дозволять встановити справедливість у цій галузі. До прикладу, сьогодні в Україні до ІІ групи належать громадяни із загальними захворюваннями — цукровий діабет, серцеві захворювання і люди із втратою кінцівок. Це дещо несправедливо, адже з ІІ групою одна людина неспроможна працювати, потребує постійної реабілітації, прийому дороговартісних ліків, і при цьому отримує мінімальну пенсію. Інша ж  — може працювати й живе на зарплату та державні виплати. Потреба в державній підтримці у людей з однаковою групою інвалідності різна, а на фоні проблем із держзабезпеченням ця несправедливість дуже відчутна. Варто зауважити, що й розмір виплати залежить від стажу та розміру відрахувань до фонду соціального страхування, які робила людина з інвалідністю. Врешті, ледь не кожен другий чиновник у нас має ІІ групу інвалідності, при цьому ходить на роботу, їздить на курорти, відпочиває у розважальних закладах і, окрім чиновницької зарплати, отримує від держави по 5-7 тисяч пенсійних виплат.

Артем ЛУКАШУК: інвалід війни ІІ групи, ветеран АТО:

— Нововведення, ініційовані головою Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галиною Третьяковою, викликають мало довіри. На жаль, усі ініційовані останнім часом реформи ні до чого хорошого не призводять, а їх головна мета – скоротити кількість людей, які отримують допомогу чи підтримку держави. Цим завершиться і зміна груп інвалідності на визначення відсотку втрати працездатності. На моє переконання, чиновники, які будували корупційні схеми на людях з інвалідністю, навряд чи будуть сумлінно втілювати у життя нові закони. Всі ж знають, як ті, що й не були у зоні АТО, а на якихось блокпостах стояли, поотримували групи, і їм довічно держава платитиме пенсії. Це ж до анекдоту доходить: якомусь даїшнику з ожирінням дали групу інвалідності, бо у нього серце хворе, а хлопцям-ветеранам із важкими контузіями узагалі не давали, або визначали нижчі групи. То й зараз так пороблять: те, що у військового контузія, зовні ж не видно — отже здоровий. А йому потрібна постійна реабілітація, лікування та підтримка. Я вже мав негативний досвід у Дніпропетровську, коли голова комісії на власний суб’єктивний розсуд давала скаліченим хлопцям без кінцівок третю групу на рік. Припускаю, що усі ці нововведення нічим хорошим для людей, які дійсно потребуються підтримки, не закінчаться.

Любов МАЙБОРОДА, депутати Черкаської обласної ради чотирьох скликань, головний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я та медичних послуг Черкаської міськради:

— Це світова практика — встановлювати відсоток втрати працездатності, і вона більш об’єктивна, ніж радянська, яка визначає групи інвалідності. На жаль, групи у нас часто даються людям безпідставно, через усілякі протеже, що врешті призводить до нівелювання допомоги людям, які дійсно її заслуговують і потребують. Як приклад пригадаю ситуацію, яка виникла 2011 року у Черкаському міськвиконкомі, тоді 37 чиновників стали інвалідами ІІ групи. Водночас нерідко чуємо, як люди, які мають усі підстави для підтримки держави через їх стан здоров’я, отримати таку допомогу не можуть, бо їм не дають групу, або встановлюють не ту групу, яку людина насправді має. Тож нововведення уряду актуальні й потрібні. Однак важливо не лише мати хороші закони, але й щоб ті закони виконувалися. Тому у цій ситуації важлива не лише зміна законодавства, а й кадрів, які ті нові закони втілюватимуть у життя.