Село Іваньки Маньківського району тероризують колектори. Телефонують селянам, голові громади й вимагають повернути кредити, які брали вихідці з села.
– Молодь улазить у халепу не думаючи, – каже сільська голова Леся Поліщук. – Беруть невеликі кредити в кредитних спілках «Швидко гроші», «Є гроші», «Мані вео», а мусять повертати просто шалені суми. У жовтні хлопець із села взяв у Києві кредит 4 тисячі гривень. За місяць мав повернути вже 10 тисяч 600 гривень. Не зміг. Тепер його борг за три місяці виріс до 18 тисяч. Ще одна дівчина взяла 3 тисячі, а має повертати 10 тисяч. Дзвінки лунають у батьків, родичів і в мене. Був випадок, коли мій телефон ставили на автодозвон протягом двох діб. Не могла нікому ні зателефонувати, ні почути щось.
За словами Лесі Миколаївни колектори намагаються залякати людину.
– Мені представилися відділом у боротьбі з економічними злочинами. Ще комусь – співробітниками банку. Назвали номер мого паспорту й індивідуальні дані. Сусідам назвали марку автомобіля і його номер. Сказали, що же виїжджають до них із Києва. Люди залякані. Батьки боржників позичають гроші й намагаються віддати, аби здихатися цієї халепи. Одна жінка прийшла до сільської ради сваритися, бо колектори сказали, що всі дані дала їм сільська рада. Я заспокоюю людей, показую повідомлення, якими шантажують мене.
Леся Поліщук каже, що вимагачі телефонували її чоловікові.
– Сказали, що Леся Поліщук померла. Перевіряли його реакцію. Однак мій чоловік заявив, що працює в контррозвідці й знайде цих колекторів.
Жінка каже, що зверталася в поліцію, телефонувала зі скаргами на гарячу лінію, але жодних результатів це не дало.
– Я вже не знаю, до кого звертатися і кому скаржитися. В селі панує атмосфера терору. Люди залякані, а ділки почуваються, як риба у воді. Очевидно, інформацію їм продають банки, бо вона конфіденційна. Робочий телефон я взагалі не беру, бо туди телефонують тільки вимагачі.
У селі Іваньки проживає 3200 осіб. Найбільші підприємства – спиртовий завод та ферма «Кролікофф», на якій працює 90 робітників.
