30 об'єднаних територіальних громад передбачають створити до кінця цього року на Черкащині. Таким чином, кількість ОТГ області має зрости до 40. Такі амбітні плани на рік ставить обласна влада. Проте чиновники зізнаються, що ці плани є найоптимістичнішими, й припускають, що процес об'єднання громад буде дуже непростий. У ряді районів він нині мало не саботується головами райрад. Останні бояться втратити вплив на громади, тому активно агітують проти адміністративної реформи.
Першопрохідці
За два роки від початку адміністративної реформи в області було створено усього 6 об'єднаних територіальних громад. По три в 2015 та 2016 роках. Першопрохідцями в області виявилися Білозірська, Єрківська та Мокрокалигірська громади. Їхній приклад у 2016 році наслідували Тальнівська, Набутівська та Стеблівська громади.
Незабаром до числа ОТГ приєднаються ще чотири, після того, як у них пройдуть перші місцеві вибори. Зокрема, нині тривають виборчі кампанії в Ротмістрівській, Степанецькій, Селищанській та Шполянській громадах. Таким чином, уже незабаром в області діятиме 10 ОТГ. Але маховик децентралізації запущений, тому кількість об'-єднаних громад у майбутньому буде постійно рости. Так, наприклад, минулого тижня було підписано звернення до ЦВК про проведення виборів у Мліївській ОТГ. Так само стоїть питання виборів у Зорівській, Іркліївській та Моренській громадах. Окрім того, на фінішну пряму виходять ще декілька громад.
Сірі зони
Та, попри це, процес добровільного об'єднання громад в області далеко не безхмарний. На мапі ОТГ області виділяються 7 "сірих зон" – райони, де процес створення об'єднаних громад відбувається лише для галочки або не відбувається взагалі. Зокрема, це Уманський, Христинівський, Жашківський, Маньківський, Лисянський, Звенигородський, Кам'янський та Драбівський райони. Причому ситуація тут ускладнюється.
– Є села, де люди навіть не знають про цю реформу або не знають правди про неї. Часто керівництво населених пунктів просто не хоче брати на себе відповідальність. Наприклад, до пенсії залишилося рік-два і такому керівнику ні-яких складностей уже не треба. Та найгірше, коли заважає керівництво районних рад. Наприклад, у 2015 році Золотоніською районною радою прийнято рішення про недоцільність проведення адміністративної реформи. Інший приклад – Драбівський район, де голова районної ради відверто агітує проти адмінреформи. До мене навіть надходили звернення від активістів району, які скаржаться на тиск голови, – пояснює заступник голови облдержадміністрації Ярослав Березань.
Не горять бажанням сприяти створенню ОТГ і райдерж-адміністрації, адже після реформи їх існування втрачає сенс, а роль районних рад стає досить символічною. Відтак, зрозумілим видається внутрішній опір децентралізації з боку місцевих чиновників. Вони просто бояться втратити територію впливу джерела надхо-джень грошей.
– Після набуття статусу ОТГ громади стають самостійними й фінансово незалежними від своїх районів. Винятком може бути, якщо вони укладуть із районами угоди про співпрацю. Фактично територіальна громада припиняє фінансові відносини з районом й працює напряму з державним бюджетом, – розповів Ярослав Березань.
Залишити все, як є, і в той же час реформуватися – черговий винахід місцевих чиновників. Зокрема, створити ОТГ в адміністративних межах районів із центрами у нинішніх райцентрах дотепер виношували в Уманському та Чигиринському районах. Щоправда, в чому різниця, чиновники пояснити не можуть, але й від планів своїх не відмовляються.
За словами Ярослава Березаня, така ідея заздалегідь приречена, адже відповідна методика передбачає граничну відстань від центру ОТГ до населеного пункту. Вона не може перевищувати 25 кілометрів. А в межах районів є 50 кілометрів і більше. У Чигиринському районі цей фокус також не пройде, адже минулого тижня міськрада прийняла рішення про недоцільність створення ОТГ в адміністративних межах Чигиринського району.
"Плюшки" і "страшилки"
До речі, "сташилки" противників адмінреформи про те, що по довідки людям доведеться їздити за тридев'ять земель, не виправдалися. Олександр Максимов, староста смт Ірдинь, яке в 2015 році об'єдналося в Білозірську ОТГ, каже, що жителі Ірдиня лише виграли від об'єднання.
– Нам вдалося зберегти школу, де зараз навчається 90 дітей. Вирішуються інші соціальні питання. Противники об'єднання наголошували на тому, що по отримання довідок доведеться їздити в Білозір'я. Але практика показала, що це не так. Усі важливі питання, як-то: довідки для отримання субсидій та інші, люди можуть отримати на місці, – підсумував Олександр Максимов.
Директор Черкаського підрозділу "Центру розвитку місцевого самоврядування" Сергій Слинько зазначає, що після об'єднання села зазнали позитивних змін. Зокрема це стосується Білозірської, Єрківської та Мокрокалигірської ОТГ, які вже відчули перші результати реформи.
"Надходження від прямих податків збільшилися загалом у 4 рази. Тоді як по Україні ці показники зросли утричі. Тобто черкаські ОТГ – серед найкращих. Громади досить успішно використовували кошти. Є ще моменти, над якими доведеться попрацювати. Наприклад, у селі Мокра Калигірка немає лікаря. А от у Білозір'ї підвищили зарплату лікаря і тим вирішили питання. До того ж там одна з найкращих шкіл", – цитує експерта сайт vikka.ua.
Добровільне об'єднання може стати примусовим
Зараз держава заохочує створення об'єднаних громад різними бюджетними перспективами. Зокрема, після створення ОТГ в їхніх бюджетах залишається більше податку з доходів фізичних осіб – із 40 до 60 відсотків. Окрім того, ОТГ отримують прямий доступ до субвенції на розвиток, а також до фінансування з фонду регіонального розвитку. Тим не менше левова частка громад не поспішає об'єднуватися, а тому вже зараз починається дискусія на тему, чи довго добровільне об'єднання залишатиметься добровільним.
Не виключає такої перспективи і Ярослав Березань. За його словами, нині щодо цього немає навіть і законопроекту, проте чим далі, тим частіше експерти говорять про необхідність прибрати "добровільну" норму із закону про об'єднання громадян. При цьому експерти Кабміну навіть дату називають – із 1 січня 2018 року.
Таким чином, прихильники теорії "пореформують і забудуть" можуть повторити долю противників декомунізації. Спочатку їм дали можливість самим визначитися з новими назвами об'єктів топоніміки, а коли всі строки минули, одного чудового дня їм згори спустили свої назви.