Міська рада Тального хоче виділити на ремонт шкіл і дитсадків 500 тисяч гривень. Таку пропозицію озвучив міський голова. За неї голосуватимуть на наступній сесії міськради.
– Найперше хочемо припинити практику ганебних поборів у школах, коли вчителі й директори збирають гроші на ремонти, – каже міський голова Тального Олексій Юрченко. – Гроші виділятимемо в розрахунку 200 гривень на одну дитину. У деяких школах за минулі десятиріччя справу поборів поставили на промисловий потік. Як тільки взнаю, що десь вимагають гроші, буду звертатися до правоохоронних органів.
Тальнівець Володимир Олексюк задоволений таким рішенням.
– Я батько трьох дітей. Двоє старших уже закінчили школу. Нині вчиться наймолодша донька. Увесь час школа збирає гроші на ремонти. Контроль за використанням грошей покладено на батьківський комітет. Насправді прийдуть три мамки, розпишуться в бланку й на тому все. Тепер грошей на шкільні ремонти не здаватиму. Єдиний виняток – коли класу справді щось буде треба й мені покажуть кошторис майбутніх закупок.
Міський голова каже, що рішення про виділення грошей далося йому нелегко.
– Роками всі вільні залишки міського бюджету забирає собі районна лікарня. Головлікар Анатолій Майсюк і думати не хоче про реформування. Йому вже далеко за 70 років. Фактично питання постало просто: або громада, або лікарня. Депутати виділили 750 тисяч гривень лікарям, але більше не дамо. 500 тисяч спрямуємо на ремонти шкіл.
Олексія Юрченка обрали міським головою в грудні минулого року. До цього він працював лікарем районної лікарні.
На початку 2016 року міський голова Черкас Анатолій Бондаренко видав розпорядження про заборону збору коштів на ремонт у школах і дитсадках.
– Розпорядження досі в силі й воно виконується, – каже начальник департаменту освіти Черкаської міської ради Ігор Волошин. – Виділяємо кошти на ремонт у розрахунку 200 гривень на вихованців дитсадків і 300 гривень – школярам. Скарг на побори майже не траплялося. У міській раді організували гарячу лінію, де кожен може подзвонити зі скаргами на побори. Інколи дзвонять окремі люди, але роблять це анонімно, не називаючи прізвищ.
– У мене залишилися спогади про побори в дитсадку й молодших класах школи, – каже один із батьків. Прізвище не хоче називати. – У 5 класі донька перейшла до першої міської гімназії. Відтоді ніяких коштів на ремонти не плачу.
