Протягом трьох років 92-річний ветеран Лев Чеснаков сподівається виграти 145 тис. грн. Щотижня пенсіонер із Черкас витрачає сотні, а то й тисячі гривень на товари фірми, яка обіцяє йому виграш. Товари й листівки він отримує поштою, тож реальної адреси та контактів фірми-шахрайки не знає. Однак за ці роки вже перерахував їй у загальній сумі 300 тис. грн, 4 тис. доларів та навіть гроші, які виручив з продажу свого автомобіля - 1200 доларів також витратив на оплату посилок. Старенький запевняє, готовий іти до кінця і навіть продати будинок. Аби врятувати ситуацію й витягнути дідуся із біди, його внучка звернулася у передачу «Стосується кожного» телеканалу Інтер.
Жертва аферистів чи поштовий шопоголік?
Уявний переможець примарної лотереї
— Дідусь зателефонував мені та сказав, що планує продавати свій будинок, бо йому потрібні гроші, щоб оплачувати ці безкінечні посилки та покупки, — розповідає 27-річна черкащанка Ольга Піньковська.
Щотижня у поштовому відділенні на Лева Чеснокова чекає з десяток різних посилок. На них він одразу витрачає всю свою пенсію, а потім живе в борг. Так ветеран війни сподівається виграти чималу суму грошей. Він переконує, якщо підрахувати все, що йому обіцяли у виграш — вийде близько 3 млн грн. Однак поки що від шахраїв старенький не отримав ні копійки, ба, навпаки, регулярно відсилає їм усі свої гроші. Він втридорога купує абсолютно не потрібні йому речі й не може припинити цю безкінечну череду покупок, бо тоді, за роз’ясненнями шахраїв, утратить шанс на виграш.
- Ось мазі, які відрізняються лише назвою, а наповнення тюбиків з однієї бочки. Товар неякісний. Я намагалася мити волосся тими шампунями, що дідусю приходять — якість дуже погана. Волосся пересохло я півроку намагалася його відновити, — показує подарунки дідуся Ольга. Аби хоч якусь користь отримати від шопінгу старенького, сім’я намагається використовувати придбані товари. - Пробувала прати їхнім засобом — зламала машинку. Пішла піна і залило плату.
Ці товари не коштують тих грошей, які за них просять. У них низька якість, а ціна висока. Дідусь щиро вірить, що купує потрібні дітям товари. Він думає, що в такий спосіб дбає про рідних. За кожну книжечку, яку отримує старенький, він платить 208 грн. Внучка показує стоси книг, а по суті тисячі витрачених дідусем грошей.
Та найголовніші для Лева Митрофановича листівки, з привітанням: «Ви виграли 145 тис. грн», однак умовою отримання виграшу є придбання наступного товару.
- У нас таких папірців зібралося декілька чемоданів. Дідусь вірить, що він отримає свій виграш, він не рахує, скільки він їм уже віддав, і наші доводи він не чує. Ми намагалися йому пояснити, що такі папірці можна надрукувати на будь-якому принтері, але він вірить у те, що йому пишуть, що він переможець і отримає омріяний виграш, — бідкається Ольга.
Заручники дідусевої звички
Ольга розповідає, що серйозно її дідусь потрапив на гачок аферистів пару років тому. Хоча схильним до цього був і раніше. Коли ще жила дружина Лева Митрофановича, вони періодично купували поштою якісь кулони та цирконієві браслети, які позитивно впливають на здоров’я. Однак після смерті дружини шопінг поштою у старенького переріс у залежність.
Стосунки з дітьми погіршилися, всі розмови та доводи, що він потрапив до рук аферистів, зазвичай закінчуються скандалами.
Оля зізнається — вимушена підтримувати дідуся фінансово, адже він потребує лікування і нормального харчування, яке не може собі дозволити, бо гроші витрачає на посилки. Та окрім дідуся в Ольги є сім’я — двоє дітей, чоловік. Жінка ніяк не спроможеться завершити ремонт у своїй квартирі, бо попросту не вистачає грошей. Звичайно, якби дідусь просто не протинькував гроші, їй було б значно легше. Мама Олі вимушена була поїхати на заробітки за кордон.
— Щодня чоловік або я увечері завозимо дідусеві вечерю, а він нам натомість дає товари, які замовляє на пошті, — розповідає Оля. — Мені для дідуся нічого не шкода. Мені просто образливо за те, що він усі гроші віддає на дурниці, а натомість не може собі дозволити найнеобхіднішого — хорошого лікування та харчування.
Ольга намагалася зв’язатися з аферистами та пояснити, що дідусь старша, поважна людина — ветеран війни, аби ті дали йому спокій. Однак контактних номерів на кореспонденції, яку отримує старенький немає як і адреси. Листи ж дідусь надсилає на абонентську скриньку.
Довірлива жертва
— Третій рік мені пишуть, що я маю отримати якийсь приз і я його чекаю! 2017 року я отримав перше повідомлення, що компанія запрошує мене замовляти в них товари і за якийсь час я можу отримати від них подяку. Щотижня я отримую посилки від компанії, я не замовляю їх — вони самі шлють по чотири-п’ять посилок на тиждень, а буває, що й на день і я мушу їх оплатити і забрати, бо якщо я цього не зроблю, то втрачу можливість врешті отримати приз, — роз’яснює умови Лев Митрофанович. — Я ходжу на пошту як на роботу, кожних два-три дні я маю там бути. Розумію, що переплачую, але ж я вже витратив чимало грошей і хочу ж отримати ту подяку, щоб якось компенсувати свої витратити. Вони ж обіцяють, що в наступній посилці буде приз, але я знову маю замовити товар не менше як на 300 грн.
На яскравій листівці великими літерами написано: «Акція завершена перемогою, ви виграли 145 тисяч гривень! Вітаємо!», а дрібним текстом, який навряд чи побачить старша людина додруковано: «у випадку визнання вас власником головного призу і виникнення подібної ситуації можемо повідомити…», а можемо й не повідомити, тобто це речення юридично знімає відповідальність з афериста. Далі у листівці йдеться - «вручення призів згідно з правилами акції», а згідно з їхніми правилами переможцем стає той із покупців, хто купить товарів на найбільшу суму. Всі витрати й покупки — це змагання за переможний кубок, і таких учасників безліч по Україні.
Особисте звернення: «Чесноков Лев, ви виграли!!!» - підкупляє людей. Вони думають, якщо до них вернулися особисто, то це вже точно вони виграли та перемогли. Але вони не думають, що листи з особистим зверненням не важко розіслати всім жертвам цієї афери. І люди по всій Україні витрачають останні гроші, а багато хто, як наш герой, витратили вже навіть більше ніж сума виграшу, аби отримати той заповітний приз.
— Я думав, що отримав фінальний лист перед отриманням призу. Там було написано, щоб я оплатив його. Я оплатив, але ж потім прийшов ще один лист і там знову просили оплатити, — дивується пенсіонер.
— Лев Митрофанович — золота людина. У нього це почалося, коли його дружина Віра померла. Він оцю самотність свою заповнює, — розповідає подруга Чеснокова Анна Михайлівна Федорченко. — Я теж отримувала такі листи й навіть щось там замовляла, але ж бачу, що той товар тих грошей не вартий та перестала. Лев Митрофанович звик добиватися бажаного, він усе життя на посадах був, як задумав щось, то досягав — сам собі генерал. От і в цій ситуації його честолюбство спрацювало.
У кладовці дідуся – цілі мішки, ящики й навіть відра листів, які надсилає йому компанія-шахрайка. З його розмови, поведінки зрозуміло — він в здоровому розумі, імовірно — просто дуже довірливий та наївний. Лев Митрофанович з того покоління, яке втрачало всі заощадження на радянських ощадних книжках, ставало першими жертвами фінансових пірамід і дуже дивно, що до такого віку він не розучився довіряти людям. Розставатися зі своїм заняттям Лев Митрофанович не хоче, каже, що має дійти до кінця…
Довідка
У 1944 році 17-літній Лев Чесноков потрапив до військово-експлуатаційного відділення залізно-дорожніх військ. Брав участь у Корсунь-Шевченківській битві, Умансько-Ботошанській операції. Перемогу зустрів у Празі. Отримані нагороди: орден «Вітчизняної війни», орден «Знак Пошани», два ордени «За бойові заслуги».
Коментар до теми
Доктор психологічних наук, завідувач кафедри педагогіки й психології Черкаського національного університету ім. Б Хмельницького Інна Лук’янець:
— Жертвами шахраїв найчастіше стають самотні та старші люди, бо їм не вистачає уваги, турботи, спілкування і тепла. Подібне листування і спілкування з аферистами, вони сприймають як турботу та увагу, що вони комусь потрібні, їм хтось пише персональні листи. Подивіться, Лев Митрофанович сам каже, що ходить на поштове відділення як на роботу. Він збирається, одягається, він кудись іде, йому прийшла посилка, значить він для когось важливий і комусь потрібен. Прийшла посилка — виграшу немає, ну нічого — буде наступного разу. Головне для нього може й не виграш, а сам процес і ті відчуття, які він приносить — радість і задоволення. Так це спотворене сприйняття, але ж людина робить це не свідомо.
Часто ми протягом усього життя переживаємо якісь дитячі травми. Не думаю, що герой публікації Лев Митрофанович у дитинстві жив у великому достатку, імовірно не вистачало найнеобхідніших речей — їжі, одягу, мабуть, і іграшок не було. Можливо, протягом життя він несвідомо прагне отримати те, чого не мав, а дуже хотів у дитинстві.
Я радила б рідним та близьким більше спілкуватися з такими людьми, проявляти увагу та турботу до них. Придумати, якісь спільні заняття, теми для спілкування, щоб перемикнути їх на інші речі, які б так само могли принести радість та задоволення.
