Попри війну й морську блокаду Україна вже продала за кордон 7,5 мільйонів тонн збіжжя. Однак ціни на сільгосппродукцію виявилися найнижчими за останні роки. У кілька разів зросли ризики для сільгоспвиробників.
— Маю 10 гектарів землі. Скосив соняшник і продав його лише за 200 доларів за тонну, — бідкається фермер Геннадій із Катеринопільського району. Прізвище не хоче називати. — Минулого року продавав соняшник по 300 доларів, а цього ціни немає.
— Минулого року ціна на пшеницю доходила о 8 тисяч гривень, — каже керівник сільгосппідприємства “Лідер” із Новомайданецького Тальнівської громади Олександр Мегей. — Зараз її купують по 3700 гривень, але вже в порту. Транспортні витрати сягають двох тисяч гривень на тонні. Ще 700 гривень — податок на додану вартість. Фактично, аграріям із цієї суми залишають одну тисячу. Знаю багатьох, хто категорично відмовився сіяти пшеницю цієї осені. Не кращі справи із соняшником. Нині його ціна — 300 доларів у порту. І знову відніміть транспортні витрати та ПДВ, то отримаєте 5-7 тисяч. Черга в порту доходить до двох тижнів. Причому гроші не дають у разі завантаження на корабель. Вони приходять лише тоді, коли корабель входить у нейтральні води. Якщо стояти два тижні в черзі, то може прилетіти “шахед” і спалити машину. Таке сталося з одним із підприємств Катеринопільської громади. Згоріла вантажівка “Сканія” і ніхто її вартість не відшкодує.
Олександр Васильович каже, що низьку ціну на збіжжя спровокували аграрні підприємства Півдня України.
— Там росіяни постійно бомблять склади із сільськогосподарською продукцією. Тому аграрії Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей збувають урожай за безцінь. Утім не треба далеко ходити, коли в Умані “шахеди” спалили склади із соняшником, що там зберігався. Добре, що бодай трохи впала ціна на солярку і тепер її можна купити по 49-50 гривень. Але, думаю, це не надовго.
За словами Мегея найвигідніший нині товар — соя. Тонну цієї продукції можна подати по 12 тисяч гривень. Ціна на цю культуру упала найменше із початку війни.
Фермер Василь Курдус із Чижівки Звенигородського району каже, що ринок України монополізований 4-5 структурами в тому числі із участю іноземного капіталу.
— Держава, фактично, самоусунулася від проблеми. Ціни такі, які дає монополіст і тут важко на щось вплинути. Ціни на пшеницю в польських портах удвічі більше від того, що дають нашим аграріям. Додайте сюди воєнні ризики й ви зрозумієте, наскільки важко зараз отримати пристойну ціну на збіжжя. Та ж Росія ще до війни мала вивізне мито на зерно. Це знижувало ціну на внутрішньому ринку плюс додатковим стимулом для розвитку тваринництва й поповнення бюджету. А в нас усим заправляли й заправляють монополісти.
Фермер із села Деньги Золотоніського району Том Ван Гоі каже, що ціни на європейське збіжжя мають тенденцію до зниження.
— Головна зернова європейська біржа — Паризька зараз дає за тонну пшениці 238 євро. А минулого року в розпал війни ціна на пшеницю коливалася від 300 до 350 євро. Тобто зниження ціни — світова тенденція. З початком війни в Україні значно подорожчала логістика. Хоча зараз ідуть зворотні процеси. Якщо раніше золотоніський “Нібулон” брав 2 тисячі гривень за доставку тонни збіжжя до портів, то зараз нам пропонують лише тисячу. Ситуацію цього року дещо вирівнює гарний урожай. Ми маємо по 120 центнерів кукурудзи з гектара. Причому ця кукурудза настільки суха, що її не треба додатково висушувати. В таких обставинах ціна в 5100 гривень за тонну кукурудзи не виглядає катастрофою, хоча до війни ми її продавали за 8 тисяч. До речі, маємо тенденцію до зростання ціни саме на українському ринку. Донедавна за тонну кукурудзи давали лише 4900. Паризька біржа дає за тонну кукурудзи від 200 до 210 євро, що значно нижче минулорічної, коли з початком нападу Росії давали і по 300 євро. Однак цю ціну не можна назвати поганою, бо до війни за пшеницю давали лише 180 євро. Інша справа, що логістика стала дуже дорогою.
Станом на 20 жовтня українські аграрії вже зібрали 57,6 млн тонн нового врожаю зернових та олійних культур.
