Весна 2019 року є знаковою в історії України. Верховна Рада нарешті ухвалила Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», якого українці чекали з часу проголошення незалежності держави. В Україні відбулися найдемократичніші за всю історію країни вибори, і це визнав увесь світ.
Невдовзі новообраний, шостий Президент України буде складати присягу на вірність українському народові. Але жоден із п’яти попередніх українських президентів не проходив іспит і навіть не здавав тест на президентство на найвищій духовній вершині українського народу – на Тарасовій горі. Ймовірно, настав час виправити цю ситуацію.
Саме цю ідею уже багато років намагається донести до новообраних президентів і до всього українського народу Зінаїда Тарахан-Береза – видатний шевченкознавець, яка відкриває невідомі сторінки історії древнього Канева та України, є автором фундаментальних праць про історію Чернечої-Тарасової гори.
Зінаїда Панасівна наголошує на тому, що будувати власну державу необхідно навколо об’єднуючої мети. А її вже давно сформулював великий Тарас Шевченко – це невтомна розумна праця в ім’я відродження України. Навколо неї єдналося не одне покоління його нащадків. Але, на жаль, не обходилося без протистоянь. І найболючіше те, що й темні сили використовували ім’я Шевченка у своїх цілях.
Не вистачає нині Україні таких вірних синів, яким був Тарас Шевченко. Ми маємо масу урядовців, державних службовців, інтелектуалів, безліч партій. Але де українські патріоти, які б присвятили своє життя вірному служінню своєму народові, консолідації нації та воскресінню рідного краю, а не знеславленню один одного та турботі про власне благополуччя?! І замість залякування народу з найвищих трибун настав час прозвітувати, що кожен із нас зробив для України.
Заради високої мети творення Шевченкової України ми маємо об’єднатися. Не Україна має рятувати нас, а ми, її діти, повинні турбуватися про неї.
Свого часу Україна пробудилася в Шевченкові, сьогодні ж Шевченко повинен пробудитися в кожному із нас і стати найвищим радником і для народу, і для його лідерів. І передусім сьогоднішнього і усіх наступних президентів. І у вірності Україні та її народу вони мають присягати в Каневі на Тарасовій горі, на найвищій духовній вершині нації, поклавши одну руку на Біблію, а другу – на національну Біблію українського народу – Кобзар.
Щороку з 22 травня 1861 року, коли Чернеча гора прийняла у своє лоно тлінні останки Тараса Шевченка, народ з усіх куточків України та з усього світу приходить до цього вічного Шевченкового кургану. Саме цього знаменного дня 22 травня новообраний Президент України має щороку прибувати на Тарасову гору, щоб постати перед народом і, як на сповіді, оголосити, як саме він здійснює Шевченкові духовні заповіти.
З волі Всевишнього саме нам доводиться будувати вільну Українську державу, наріжний камінь якої заклав Шевченко. І ми не маємо морального права нищити сьогодні своє сильне, міцне коріння для спорудження держави на піску, котру знесе перша буря чи злива.
