Згадувати чорнобильців чи ветеранів лише раз на рік уже давно стало поганою традицією чиновників різного штибу та депутатів. Між тим справжнє ставлення держави до цих людей можна побачити сьогодні у безкінечних лабіринтах судів, державних виконавців, пенсійного фонду та приймалень чиновників. Тут їм доводиться буквально воювати за свої пільги та пенсії. Часто безрезультатно, адже цинізму й байдужості немає меж.
Чотири роки судів
Марії Левенець із Черкас — 80. Вона — вдова чорнобильця 1-ї категорії, інваліда 1-ї групи, смерть якого, відповідно до експертного висновку, пов’язана із аварією на ЧАЕС. Це дає їй право отримувати половину чорнобильської пенсії чоловіка, додаткову пенсію у розмірі 100% від мінімальної пенсії за віком, а також щомісячну компенсацію за втрату годувальника у розмірі 50% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Все це передбачено низкою статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте останні 5 років Марія Левенець та її син вимушені безрезультатно оббивати пороги Пенсійного фонду, судів та державних виконавців, вимагаючи те, що літній жінці належить за законом. Досі ані державна виконавча служба, ані поліція, яка за фактом умисного невиконання рішення суду відкрила кримінальне провадження, ані будь-хто інший не можуть вплинути на виконання рішення суду, який визнав порушення прав Марії Левенець і зобов’язав Пенсійний фонд перерахувати її пенсію й виплати борг.
Ще у першій половині 2011 році Марія Миколаївна звернулася до Пенсійного фонду в Придніпровському районі Черкас із заявою про перерахунок їй пенсії у зв’язку із втратою годувальника. Проте в Пенсійному фонді вдові відмовили, посилаючись на низку бюрократичних актів. Не погодившись із цим Марія Левенець звернулася до суду з вимогою визнати відмову Пенсійного фонду незаконною, зобов’язати його здійснити перерахунок й виплатити борг. Але суд вона програла. Спочатку — районний, у жовтні 2011 року, потім — у листопаді 2012 року й апеляційний.
Та на цьому літня жінка не зупинилася. Вона звернулася до Вищого адміністративного суду України, який лише у грудні 2014 року скасував попередні рішення районного та апеляційного судів, а саму справу направила на новий розгляд. Після такого повороту розгляд справи Марії Левенець до Пенсійного фонду відбувався уже зовсім за іншим сценарієм. Повторно дослідивши матеріали справи, суд задовольнив позов вдови у повному обсязі. Зокрема, він визнав незаконною відмову перерахувати їй пенсію у зв’язку із втратою годувальника, а також зобов’язав управління Пенсійного фонду Черкас провести відповідні перерахунки й виплатити Марії Левенець заборговані кошти.
Рішення, яке не можна виконати
У всіх цивілізованих країнах, якщо рішення суду набрало законної сили відповідачу нічого не лишається, як негайно його виконати. Та тільки не у нас. Україна — унікальна країна, де постанова Кабінету міністрів, коли треба, може мати більшу вагу і вищу юридичну силу ніж Закон. Саме тому майже рік рішення суду на користь Марії Левенець лишається невиконаним, а державна виконавча служба то закриває, то знову відкриває виконавче провадження. Ось і нещодавно дію виконавчого провадження вже вдруге зупинено. Так, державні виконавці просять суд змінити спосіб виконання рішення суду.
Усе це лише марна трата часу, вважає юрист Анатолій Стадник, який стежить за справою Марії Левенець.
— Виконавці хочуть, аби в рішенні було зазначено «стягнути заборгованість» замість «виплатити заборгованість». Все це гра слів. Для Європейського суду з прав людини, наприклад, це не має значення, адже є Конституція й верховенство права. До речі, саме тому європейські судді називають наших суддів «рибалками», бо вони в море закону закидають вудочку й ловлять таку норму, яка йому потрібна. Саме ж право, не говорячи вже про закон, при цьому не виконуються, — говорить Анатолій Стадник.
Перший заступник начальника управління Пенсійного фонду в Черкасах Тетяна Рожко каже, що Пенсійний фонд не виплачує кошти за рішенням судів. Їх має виплачувати Держказначейство за рахунок коштів Державного бюджету.
— Я не можу за рахунок інших пенсіонерів платити пенсії саме чорнобильцям. Це колізія у нашому законодавстві, яка до сьогодні залишається невирішеною. Сьогодні чинною є постанова Кабінету Міністрів від 23 липня 2011 року. Нею регулюється питання встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Всупереч закону нею зменшені виплати чорнобильцям. Так, наприклад, для інвалідів-чорнобильців першої групи передбачено виплати в розмірі 760 гривень. Це значить, що для громадянки Левенець розмір пенсії по втраті годувальника становить вдвічі менше. Тобто на підставі цієї постанови вона отримуватиме мінімальну пенсію. У зв’язку з цим свого часу ми перевели чимало пенсіонерів на їхні пенсії по вислузі. Таких було дуже багато і всі вони щось втратили від цього, — розповіла Тетяна Рожко.
За її словами, до появи цієї постанови Кабміну Пенсійний фонд виконував у повному обсязі всі рішення судів. І їх була маса. Справжній бум таких справ припав на 2008-2011 роки.
— Уявіть, мінімальна пенсія для інваліда-чорнобильця першої групи — 10 прожиткових мінімумів. Якщо зараз прожитковий мінімум становить 1218 гривень, то це 12180 гривень пенсії ми мали б платити. Свого часу було дуже багато таких судових рішень. Ми виплачували по 50-60 тисяч гривень і більше. І це лише одноразові суми. Для Пенсійного фонду це була просто катастрофа, — розповіла Тетяна Рожко.
Ціна питання
На виконання рішення суду Марії Левенець в управлінні Пенсійного фонду Черкас перерахували пенсію. До виплати їй належить аж 5812,53 гривень. Саме стільки, їй завинив фонд за неповні два місяці 2011 року. З цим категорично не погоджується Анатолій Стадник. За його словами суд зобов’язав Пенсійний фонд провести перерахунок пенсії з 6 червня 2011 року без зазначення кінцевої дати, тобто дотепер.
— Це принципово і дуже суттєво, що суд не зазначив кінцевої дати перерахунку. Це правильно і з цього приводу навіть є роз’яснення Вищого адміністративного суду. Відповідно до нього, скільки людина живе, стільки й повинна отримувати належну йому за законом пенсію, по якій вже є рішення суду. Інакше щоразу доводилося б подавати новий позов, — роз’яснює Анатолій Ситник.
Натомість у Пенсійному фонді своя правда. Тетяна Рожко каже, що пенсію Марії Левенець перерахували з 6 червня, які і вимагав суд, до 23 липня 2011 року, відколи набрала чинності згадана вище постанова Кабінету міністрів.
— По іншу дату я не маю права здійснювати перерахунок. Після набрання чинності цієї постанови Пенсійний фонд прислав нам програму і зрештою всім повернули пенсії. Тобто постанова Кабміну обмежила виплату таких пенсій усім чорнобильцям, — прокоментувала Тетяна Рожко. Втім, за її словами, навіть нараховану суму Пенсійний фонд не може виплатити Марії Левенець. Так само як і іншим, гроші їй мають бути виплачені через Держказначейство з коштів Держбюджету. Щоправда, коли це станеться важко навіть припустити.
Про те, що чиновники Пенсійного фонду у своїй діяльності керуватимуться профільними постановами та наказами, а не принципами верховенства права Анатолій Ситник не сумнівався. За його словами, в таких умовах, поновлення прав Марії Левенець можливе лише в Європейському суді з прав людини, адже у своїй країні такі, як вона виявилися обдуреними й непотрібними своїй державі.
