73-річий черкащанин-екстремал Анатолій Вялець здійснив у парі з плавцем-марафонцем Олегом Софяником 150-кілометровий заплив від фортеці узбережжя Туреччини до Кіпру через Середземне море. Усе - заради підтримки кримських татар, пам'яті трагічної депортації кримськотатарського народу та деокупації Криму.
- Пливли естафетним методом, по три-чотири години, змінюючи один одного. На мені були традиційні ласти для рук і ніг, мій винахід, моє дітище, і бандана, аби маківку не напекло. Як пірати раніше плавали в банданах, так і я. Без неї – нікуди. Удень було вкрай важко, тому зволожена водою, вона просто рятувала від пекучого сонця. Вночі – легше. Гідрокостюми не вдягали, – розповів Анатолій Вялець.
Слава Богу, зустрічей із небезпечними мешканцями підводного світу не траплялось.
- Єдине – уночі, пливучи на спині, наштовхнувся на щось незрозуміле. Стало так неприємно. Щось подібне було в мене під час запливу із Євпаторії до Севастополя, коли я ногами чиркнув об щось велике, а так – усе благополучно, – згадав нюанси запливу Анатолій.
Марафонців увесь водний шлях супроводжував катер NIHAN, на якому по черзі можна було відпочити чи поїсти. З катера спостерігали один за одним, адже відкрите море – це небезпека.
Через жорсткі заходи карантину й заборону на проведення офіційних спортивних заходів заплив довелося проводити напівлегально.
- У зв’язку з цим коронавірусом пливли на свій страх і ризик. На Кіпрі теж ситуація непроста, там навіть пороми не пускають, – додав Анатолій Вялець.
Олег Софяник, який нещодавно залишив окупований Крим через переслідування ФСБ розповів, що цим запливом вони закликають визнати на міжнародному рівні ФСБ Росії терористичною організацією – нарівні з «Ісламською державою».
Анатолій Вялець здійснив із десяток марафонських запливів. Десять років тому, разом із Олегом Софяником – 30-годинний заплив через Мармурове море. Роком раніше на честь Дня незалежності України разом з Олегом Софяником і нашим земляком Олександром Толбатовим зробив 90-кілометровий заплив у Чорному морі від Євпаторії до Севастополя. В грудні 2012 році переплив Босфор вільним стилем у гідрокостюмі. Заплив становив 20 кілометрів. Був ще 100-кілометровий заплив у Єгипті.
Утомлені й змучені важкими і таким тривалим запливом, плавці сьогодні відновлюють сили. Нашому земляку не пощастило, адже на наступний після запливу день йому стало зле. Чи то від переохолодження, чи від надмірного фізичного навантаження.
- Добре, що це вже сталось на березі. І якби напад стався в літаку, мене б живого вже не довезли. Мабуть, камені пішли. Мені надали допомогу в госпіталі в Аланьї. Так, із трубками в животі і ступив на рідну землю. В аеропорту Запоріжжя зустрів син. Звідти потрапив у Дніпровську лікарню. Зараз я в Черкасах. Що буде далі – не знаю. Десять днів потрібна реабілітація. Можливо, знадобиться операція, – зазначив пан Анатолій.
