Літнього черкащанина, Якова Васильовича Рудя з Головківки Чигиринського району, після смерті дружини, а сталось це десять років тому, гляділа не одна людина, бо не дав їм Бог дітей. За життя чоловік працював колгоспним лісником – контролював придорожні посадки між полями. Деякий час був землевпорядником при сільраді. Вже на пенсії захопився бджільництвом. У нього є два рідних племінники його рідної сестри, але з ними не підтримував зв’язку. Останні півтора роки чоловіка доглядала двоюрідна племінниця по тітці Ольга Полудень.
Чоловіка катували, били металевою кочергою по голові, забрали гроші, золото, медалі й поїхали на мопеді вбитого
Дідусь не часто турбував племінницю, справлявся з усім. До останнього сам дрова заготовляв.
- Бувало, просив, щоб ми зготували холодцю, капусняку, борщу, пиріжків напекли, то ми возили йому, або випрати білизну. Але він сам міг зготувать каші, напекти млинців. Якщо хтось допомагав йому в чомусь, то пригощав медом, бо тримав невеличку пасіку. Курі в нього були. Обробляв невеликий город, а частину землі віддав у користування сусідам. Картоплю йому садили й вибирали ми, - розповіла Ольга Полудень.
Жвавий дідусь, який частенько з’являвся в дворі, то дров наколоть, то курей погодувать, то в інших справах, вже майже два дні як не виходив надвір. На сполох забили сусіди старенького.
- Нам подзвонили вранці в п’ятницю сусіди й сказали, що в діда хата й кухня відчинені, хвіртка відкрита, собака бігає неприв’язаний і уже не один день. За кілька днів до трагедії, а сталось це в середу, 20 листопада, ми навідали діда, привезли холодцю, молока, пиріжків. Він ще й оладками нас пригощав, які сам спік. Приїхали, а там таке, - розповіла Ольга Полудень.
Літній черкащанин з численними ударами на голові лежав у надвірній літній кухні. Поліцейські встановили, що дідуся вбили декілька осіб. Спочатку вони катували старенького й нанесли йому велику кількість ударів металевою кочергою по голові. Крім того, нападники забрали з будинку золоті прикраси, медалі та 100 тисяч гривень.
- Я і моя сім’я й не знали, що в нього є такі гроші. Ніколи цим не цікавились. Забрали ще й пістолет. У нього був мопед і він його продав. А купив новий кращий і дорожчий, на якому він ще й їздив до холодів. Багато хто пропонував діду продати його. Мабуть, цей мопед і привабив до дворища тих чоловіків. Він, накритий ганчіркою, стояв під літньою кухнею. Ми ще й питали, чого він його не зажене в гараж, де стояла «Волга». А він: «Я вже боюсь і сідать на нього. Приберу, приберу, бо вже й холодно». Але і мопеда, і діда прибрали хлопці, - розповідає Ольга Полудень.
Сусіди бачили, як дід стояв із хлопцями на вулиці, говорили про щось, а тоді через деякий час сусід, почувши, що завівся мопед, знов вийшов, немов відчуваючи щось неладне, і побачив, як на скутері вже сидить один хлопець, а інший позад нього сідає і в руках тримає щось загорнуте в ганчірку. Як з’ясувалось, це був плазмовий телевізор.
Враховуючи те, що зловмисники зникли з місця події на транспортному засобі, на території області було введено оперативний план «Перехват». Також на встановлення їх місцезнаходження було орієнтовано найближчі до місця події сільські та селищні ради, а також поліцейських сусідніх Київської та Кіровоградської областей. Відпрацьовуючи виявлені на місці події речові докази та отриману оперативну інформацію, поліцейські встановили, що до вчинення вбивства причетні двоє раніше судимих за тяжкі злочини чоловіків, віком від 30 до 36 років. Поліцейські з’ясували, що зловмисники встигли виїхати за межі області та знаходяться на території Київщини. Їх затримали 23 листопада вночі в одному з сіл Київської області, де вони зняли будинок та переховувались. У будинку виявили й частину викрадених у потерпілого речей.
Зловмисників затримали, нині вирішується питання про оголошення чоловікам про підозру та обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Якова Рудя поховали минулої неділі, 24 листопада, на місцевому цвинтарі. Як він і просив ще за життя, його тіло покоїться біля матері. Дружина похована в іншому місці.
Також рідні дотрималися слова і ховали його з церкви. У храмі ж справили й поминальний обід на 40 осіб.
- Дід показав, де лежать хусточки, рушники і костюм, сорочка на поховання. Просив, щоб обід справили в церкві, що ми й зробили. Ще за життя на плотні він замовив дубового хреста, і просив, щоб закопали його на могилі. Цей хрест стояв до трагедії біля сараю, накритий шифером. Міцний був, не мав серйозних проблем зі здоров’ям і жив би ще й жив, якби не приваблював до себе всяких хлопців. Хороший був дідусь. Думаю, ніхто й слова поганого за нього не скаже.
