Нещодавно між «свободівцями» та «вільними демократами» у міській владі відбулася перепалка: хто дорожче обходиться міському бюджету? З обох сторін підрахували усіх працевлаштованих у виконкомі та на комунальних підприємствах за часів Одарича і Бондаренка членів команд та їхні зарплати. І цифри виявилися вражаючими. Хто дорожче обійшовся черкащанам, хто наніс більше шкоди, ніж користі місту й у кого та які були можливості, об’єктивно оцінити важко. Однак далекого 2002 року, ще за часів керування містом Анатолієм Волошиним, у міській раді та виконкомі працювало 256 чиновників, 2019 року на благо городян трудиться 600 посадовців.
За 17 років кількість посадовців у міській владі збільшилася вдвічі
Трударі чи трутні?
— Мене не дивує «новина» про «засилля» свободівців у Черкаській міській раді, яка лунає від людей Бродського та їхніх союзників з угруповання «Торпєда». Ці пани, яких ми люб'язно відкинули від бюджетного коритця та майже два роки заважаємо їм дерибанити місто, мають вагомі причини нас ненавидіти та обливати брудом. Мене дивує їх погана пам’ять, адже наповнення Черкаської міської ради людьми зі своєї команди, майже 1000 осіб – це послідовна політика Сергія Одарича, колишнього міського голови, соратника Михайла Бродського, — написав на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook заступник мера, свободівець Юрій Ботнар. — Всього за час правління Сергія Одарича і Михайла Бродського у Черкасах у міську раду, її структурні підрозділи, установи та комунальні підприємства було призначено в штат або за цивільно-правовою угодою 919 осіб.
І додає: усі «демократи» були забезпечені зарплатнею з міського бюджету, щоправда, у менших сумах, аніж зараз отримують працівники міської влади, оскільки Кабмін підвищив зарплатню для службовців лише з 2017 року. Відповідь не примусила себе чекати. Сергій Одарич, який останнім часом дистанціювався від Черкас і здебільшого утримується від коментарів економічного та політичного життя міста, на своїй сторінці відповів, порівнявши досягнення та бюджетні можливості міста у свою каденцію із можливостями нинішньої влади:
— За ці 4 роки ви отримали коштів на розвиток міста в 11 разів більше, ніж я за всі роки роботи разом узяті. Доходи міста зросли завдяки децентралізації. З моїх неповних восьми років роботи я лише два роки мав більшість у міській раді. А шість — працював практично «в опозиції». Ви працюєте в більшості з першого дня, за винятком пів року, коли влаштовували розбірки між собою, — аргументує колишній міський голова Черкас Сергій Одарич. — Ви неспроможні не лише створювати, але й навіть просто підтримувати те, що створено до вас. Імпотенти. Вам навіть не допомагають мільярдні бюджети. Але майте на увазі — черкасці рано чи пізно поставлять запитання "Где деньги, Зин»?
Реформатори чи заручники?
Обраний 2015 року мер Анатолій Бондаренко, щоб утримати владу у місті на початку 2018 року, поділив портфелі зі «Свободою», «Черкащаними» та «Самопоміччю». «Свободівці» розтеклися по департаментах та управліннях. Тут, мабуть, доречно нагадати кадрові реформи та Сергія Одарича, адже і він розчищав місця для своїх бійців. Але йому не вдалося знайти компромісу з опонентами, тому значний період своєї каденції він не мав підтримки у раді та пережив імпічмент.
Далекого 2011 року Володимир Шабанов розповідав: «Говорячи, що у нас немає коштів на зарплати, Одарич свідомо збільшує чиновницький склад. 2009 року, у першу хвилю кадрової реформи, він увів нову штатну одиницю. Маючи начальників управлінь та відділів, мер поставив над ними новопризначених директорів департаментів. Тому я наголошую: нам необхідно скорочувати усіх заступників мера або звільняти керівників департаментів, бо вони дублюють повноваження одне одного».
Так, це ненормально, коли люди обіймають посади не за фаховим рівнем та талантами, а за партійною належністю чи політичними поглядами. Але, на жаль, така наша реальність: від найвищих щаблів влади до маленького комунального підприємства далекого райцентру усі призначені за заслуги перед чинною владою. Ми маємо талановитих керівників медичних закладів, підприємств, які за своє життя поміняли чотири-п’ять партій, бо це дозволяло їм залишитися на робочому місці. Прикро, бо фахівець не може думати про стратегію розвитку підприємства, управління, департаменту — своєї галузі, він витрачає зусилля, щоб не втратити посаду.
Заведені ж партійці витрачають бюджетні кошти з думкою про майбутні вибори, в результаті маємо написи на комунальній власності міста: «Дякуємо платникам податків за можливість розвивати Черкаси. #свободадіє». Виходить за наші гроші нас же й полюбили. Але, хочеться вірити, що це один з етапів еволюції українського суспільства. І колись ці явища кануть в Лєту, як кравчучки, фінансові піраміди чи масові фальсифікації на виборах.
Невблаганна статистика
У той час як населення обласного центру скорочується, кількість працівників виконавчого комітету та Черкаської міської ради росте. Так 2002 року на одного чиновника муніципалітету припадало 1152 городянина, цього ж року на одного службовця припадає 455 жителів міста. 2002 року у Черкасах проживало 295 тисяч городян, у міськвиконкомі працювало 256 чиновників. Станом на 1 жовтня 2019 року у Черкасах проживає 273 тисячі постійного населення, у міськвиконкомі працює 600 працівників. Заради справедливості слід нагадати, що далекого 2002 року у Черкасах окрім міської ради та виконкому були ще й районні ради та виконкоми. На момент кадрової реформи впровадженої Одаричем 2011 року, коли він скорочував райради та виконкому усього на користь городян працювало 672 чиновники.
ДУМКИ З ПРИВОДУ
Редактор сайту «Провінція» Віктор Борисов:
В останні 10 років за право розпоряджатися бюджетом міста Черкаси змагалися дві команди: команда «Батьківщини» та команда вільних демократів Бродського. Обидві щільно розбавляли свої ряди місцевим криміналітетом. За останні роки в Черкасах підросла третя команда — «свободівці». На відміну від перших двох, вони мають ідеологію, але не мають фінансових ресурсів. Якщо звернуться до криміналу й матимуть гроші (залучивши до себе когось з них), можна сказати, що в Черкасах буде три команди, що б’ються за право освоювати податки жителів міста та працевлаштовувати в мерію «своїх» людей.
Голова громадської організації «Академія стратегічних досліджень» Сергій Пасічник:
— На мою думку, команда Одарича була системнішою і стратегічно продуманішою. Сам Сергій Одарич геніальний стратег і піарщик, але як на мене часто припускався тактичних неуважностей. Що власне й стало причиною програшу в 2015 році. До плюсів команди ПВД варто відзначити корпоративну ідеологію, системність і командну взаємодію. До мінусів — закритість, низьку гнучкість і дипломатичність у взаємодії з іншими місцевими елітами. Також варто відзначити, що команда Одарича майже весь час мала потужну опозицію і скромні бюджети, що, втім не завадило провести енергомодернізацію міста, регулярно влаштовувати серію фестивальних заходів і т.д.
Команда Бондаренка — умовна коаліція «СвоБатьківщина» — ідеологічно різновекторна, втім системна в плані освоєння бюджету громади. Рішення часто приймаються тактично, в ручному режимі, рефлексивно. За наявності більшості в раді та значного бюджету — можна було б запустити цілий ряд системних стратегічних проєктів і програм. Втім короткий електоральний календар підказує єдино розумне технологічне рішення — реалізацію зовнішньо помітних інфраструктурних проєктів (ремонт доріг і тротуарів, знесення кіосків і бордів, встановлення ялинки та т.п.). До плюсів варто віднести те, що цивілізація у вигляді тротуарної плитки дійшла до багатьох глухих і забитих провулків. До мінусів те, що прості управлінські процеси типу вивезення сміття, організації транспортних перевезень чи постачання тепла і гарячої води — керуються в ручному режимі та авральному порядку.
