З послабленням карантину на Черкащині почали працювати деякі продуктові ринки. Майже два місяці дрібні фермери не мали змоги продавати вирощені ними ранні овочі. Частково пропав урожай ранньої редиски, бо його не було, де продати. Тепер ситуація має покращитися.
– Довго чекала цього моменту, – розповідає 16-річна Світлана Левченко із обласного центру. – Мамі відразу сказала, що на центральний ринок піду я. Дуже хотіла придбати свіжих і недорогих овочів. Відверто кажучи, ціни не вразили. Бачила огірки по 50 гривень, тоді як у супермаркетах їх продають максимум по 26-28 гривень. Я купила по 30. Взяла молодої капусти по 15 гривень за кілограм. Більше розчарувалася, аніж пораділа. Ринки відкриті, але ціни кусаються. Єдине місце, де можна було купити дешево, – м’ясні ряди. Продавців повно, а покупців майже немає. Коли зайшла, мало всі рукави не обсмикали. Видно, що людям конче треба продати.
– Ми ще не повинні гнівити Бога, – каже фермер Юрій Рейнюк із села Майданецьке Тальнівського району. – Наші овочі в основному реалізуються влітку й восени. Тому про збитки й негаразди говорити рано. Інша справа, якщо карантин продовжать до червня, або, не дай Боже, до липня. Тоді буде непереливки. Я вирощую цибулю, картоплю й пізню капусту. Звісно, фах змінювати не планую. Запрігся та й працюю останні 27 років. Цибуля буде в липні-серпні. Картопля – у вересні, а капуста – аж у жовтні. Час ще є. Зараз потерпають фермери півдня України й Закарпаття. Вони вклалися в теплиці, в дрова, вугілля для них, а врожай не було де продати. Редиску викидали в посадки і яри. Це дуже страшно. Якби ти пролежав на боку цей час і нічого не заробив – це одне. А коли ти важко наробився, затратився й змушений був викинути вирощене – це трагедія.
Юрій Іванович не сподівається на допомогу від держави.
– Про що ми говоримо? По телевізору з ранку й до вечора говорять про допомогу нашим аграріям. Але я працюю вже майже 30 років, і ще жодного разу держава мені не допомогла. Хіба вона допоможе фермерам, які мають по 100-300 гектарів? Та ніколи, бо їм немає з чого дати відкату. А допомагають латифундистам, які мають по 20-30-50 тисяч гектарів землі. Цим треба допомога, бо вони відкатами поділяться.
Фермер Сергій Гроза із села Сарни Монастирищенського району вирощує помідори й капусту.
– Навіть думати боюся, що до кінця червня-початку липня можуть знову закрити ринки. Тоді зазнаю колосальних втрат. Уже потратився на насіння, засоби захисту рослин. Усі роки реалізую продукцію на ринку. Так звик, бо реалізація йде швидко й маю живі гроші. Цього року не знаю, що й думати. Два місяці сидимо в карантині, а хворих щоразу більше. Якщо триматимуть карантин улітку – розориться половина дрібних фермерів-овочівників. А тоді, щоби почати з нуля, доведеться витратити колосальні гроші й докласти великих зусиль.
Валерій Чамлай із Тального працює в Польщі.
– Майже щодня бачу картину, як польські фермери вантажать ранні овочі на українські фури й відправляють продукцію в наші супермаркети. А українцям немає куди подіти вирощене.
Директор ТОВ «Гранекс-Черкаси» Том Ван Гоі вирощує овочі в селі Деньги Золотоніського району. Має великі посіви картоплі, трохи менші – цибулі.
– Із реалізацією цибулі цього року й так намічаються проблеми, – каже. – Українські виробники збільшили площі під посівами на 30%. Також суттєво збільшується імпорт. Однак сіяти овочі в Україні – справа надзвичайно перспективна. Бельгія, звідки я родом, і сусідня Голландія мають з експорту овочів величезні прибутки. Україна, як не дивно, багато овочів імпортує. А так не повинно бути. Маємо величезний потенціал у цій галузі.
Директор ТОВ «Кищенці-Фрутс» із села Червоний Кут Жашківського району Іван Іжко стверджує, що розраховувати на одні лише ринки – неперспективно.
– Ми маємо під овочами 300 гектарів, – розповідає. – Відразу виготовили усі необхідні документи, сертифікати й реалізуємо продукцію в супермаркети. Це важка частина роботи, й багато фермерів нею нехтують. Але цей рік показав, що робити її все ж таки варто. Ми не боїмося навіть перевиробництва в умовах України. Маємо сертифікати на експорт продукції до Європи. Однак не думаю, що перевиробництво матиме місце. З весни в Україні сіють багато овочів, але до літа й осені частина врожаю пропадає від несприятливих погодних умов. Думаю, щось схоже буде й цього разу.
Перші черкаські овочі й фрукти мають з’явитися на ринку не раніше кінця травня-початку червня.
