Через військову агресію РФ в Україні зростають ціни на продукти. Зокрема, спостерігається рекордний стрибок цін на цибулю. Це не перше суттєве подорожчання – подібне вже було 2019 року. Тоді цибуля підстрибнула до 28 грн за кілограм.
Стрімке подорожчання цибулі цьогоріч викликано значним дефіцитом. Це сталося через тимчасову окупацію частини Херсонської області, де вирощувалося 80% всієї української цибулі. Також не змогли повноцінно зібрати врожай Миколаївська та Одеська області. Тому якісну власну цибулю Україна споживала десь до середини грудня. Менш якісну – до середини січня. А далі закінчилася і вона, тому на ринок надійшов імпорт. Економісти зауважують, що Україна завжди докупляла цибулю наприкінці березня-початку квітня. Але цього року імпорт у дуже великих обсягах розпочався на два місяці раніше. А оскільки ціни на цибулю для фермерів наразі дуже привабливі, можуть зрости площі її посівів.
Фермер Ігор Рейнюк із Майданецького Тальнівської громади понад 20 років займається вирощуванням овочів.
— Уперше за ці роки до мене зверталися люди, які хочуть сіяти овочі, зокрема цибулю. Щонайменше 20 осіб з усієї України телефонували й запитували тонкощі садівництва. Ніколи нічого подібного раніше не було. Та цього року я не збираюся різко збільшувати площі посівів, попри гарну ціну на цибулю й моркву. Все тому, що дотримуюся сівозміни.
Ігор Іванович каже, що особливих прибутків не мав.
— Цибулю й картоплю продав ще восени, коли нинішніх цін і близько не було. На картоплю їх і зараз немає, а восени я продавав добірну бульбу за 2,60-3 гривні. Сітка для картоплі коштувала дорожче аніж бараболя. З цибулею ситуація інша, бо її вирощували на Херсонщині. Однак, судячи з того запалу, з яким усі збираються сіяти цибулю, думаю, що дефіциту цього овочу точно не буде. Швидше за все знову буде перевиробництво. Зрештою, такої кількості овочів, як раніше, Україні не треба. Багато людей виїхало за кордон, попит в межах країни став значно меншим.
Фермер Василь Курдус із Чижівки на Звенигородщині теж очікує падіння цін на цибулю кілька разів.
— Якщо глянути на ринок насіння,то можна побачити шалений ажіотаж, якого в історії України ніколи не було. Цибулю беруться сіяти ледь не всі. Якщо бодай у половини з них щось виросте, можна вважати, що Україна буде забезпечена цибулею на весь рік. Очікую, що ціна зменшиться в рази. Тим, хто сіє цибулю більш-менш регулярно рекомендую цей рік взяти паузу й перечекати. Завжди в Україні після дефіцитного року настає перевиробництво. Так само буде й цього року.
Фермер Михайло Глийовий із села Лісове Звенигородського району овочі вирощує лише для потреб їдальні підприємства.
— Якщо цибуля на базарі коштує 70 гривень за кілограм, то це не означає, що всі фермери кинуться її вирощувати. Найперше треба спеціальну техніку — сівалки. Потім — мінеральні добрива, умови для довгострокового зберігання. На перспективу треба знати, куди реалізовувати продукцію. Тому цього року все залишиться без змін — жіночки посіють овочі для їдальні й більше не плануватимемо. Можливо, збільшимо трохи площі під картоплею, бо цього разу не вистачило й люди доносили з дому. У промислових об'ємах поки не плануємо вирощувати.
Минулого року Черкащина стала лідером з реалізації програми «Сади Перемоги», запропонувавши місцевим громадам взятися за вирощування, переробку й реалізацію овочів, на які, як очікувалося, буде дефіцит. Білозірська, Бобрицька та Чигиринська територіальні громади навіть отримали по 250 тисяч гривень фінансування для реалізації ідей із підтримки локальної продовольчої безпеки чи розвитку сільського господарства.
— Ми стали минулорічними переможцями й отримали гроші для подальшого розвитку, — каже сільський голова Білозір'я Володимир Міцук. — Цього року вирішили піти не екстенсивним, а інтенсивним шляхом — площі залишаються тими самими, але будуть оброблятися краще. Вже придбали промислову сівалку, яка дасть змогу точно й економно висівати насіння. Також купили причіп для трактора, інше обладнання. Також закуповуємо насіння й мінеральні добрива. Плануємо вирощувати моркву, цибулю, капусту, картоплю. Хочемо додати соняшник, щоби мати олію — словом, мати все, чого потребують вимушені переселенці.
У Буцькій громаді планують як розширити площі посівів, так і збільшити асортимент культур.
— Вийшло, як у біблійній притчі про сівача, — розповідає селищний голова Буків Сергій Залізняк. — Одне зерно гарно зійшло, але його спалило сонце. Інше — склювали ворони. Ми потрапили до тієї категорії, де зерно зійшло й дало гарний урожай. Минулого року засіяли овочами 4 гектари. Нинішнього плануємо засіяти вже 12. Не знаю, як вдасться, але в наших планах — створити десяток робочих місць — хочемо відкрити комунальну пекарню, щоби не чекати на хліб із Києва, плануємо власну крупорушку й власний магазин, де реалізовуватимо вирощене. Забезпечимо власною продукцією садочки, школи, допоможемо переселенцям і армії. Вже після цього надлишки реалізовуватимемо. Плануємо посіяти до традиційних овочів ще ячмінь, соняшник, квасолю, часник, моркву, щоби мати своє і ні від кого не залежати. Днями до нас прибули із Бахмутського району 30 переселенців. Так от, усіма овочами ми забезпечили їх із власних запасів.
А от у Шевченківській громаді кажуть, що посіяти більше овочів можна було б, але місця, де її зберігати, не мають.
— Маємо трохи площ, але особливого розширення не плануємо, — каже сільський голова Шевченкового Сергій Смалько. — Сіяли біля школи в Тарасівці та в Будищах біля психоневрологічного диспансеру. Основна культура — картопля, яку вирощуємо для шкіл, садочків та лікарні. Днями передали лікарні 2 тонни. Можна, звичайно, посіяти в більших об'ємах, але де його реалізувати? А виростити цибулю щоби згнила? Навіщо?
В департаменті агропромислового розвитку Черкаської ОДА не коментують ситуацію щодо збільшення чи зменшення посівів.
— Посівна кампанія лише стартує і ми не можемо зараз вам сказати збільшаться чи зменшаться площі посівів, — каже начальник відділу організації виробництва Валентина Сокирко.
