Річки України й Черкащини зокрема міліють і висихають. – Найшвидше в Україні міліє річка Гірський Тікич, – каже науковий співробітник басейнового управління Південного Бугу Юрій Гавриков. – За останні 20 років річка втратила 30% свого водостоку. Посперечатися з нею може лише Рось.
Першу й очевидну причину, яку називає наш обиватель – зарегульованість річки.
– Набудували малих ГЕС на кожному кроці, – каже рибалка із 35-річним стажем Валерій Чамлай із Тального. – Всі хочуть заробляти гроші. Влітку ГЕСи затримують воду так, що в Тікичі зовсім немає течії. Вода тупо стоїть, цвіте й риба починає гинути. Навесні навпаки граються з водою. То затримають, то спустять. Риба заходить на нерест й шукає мілину в час повноводдя. Раптом воду спускають й уся ікра опиняється на березі.
Інша причина – зміна кліматичних поясів. Степ наступає на лісостеп.
– 30 років тому на Херсонщині посушливих днів було 30-40, а нині – 60-70! На Львівщині +30 °С колись взагалі було дивним. А нині таких днів – 10-20 за літо. Це досить значні підвищення. Через них починаються незворотні зміни клімату, – каже кліматолог, начальник відділу агрометеорології Укргідрометцентру Тетяна Адаменко.
За даними синоптиків, кліматичні зони поступово мігрують на північ. Підвищення температури на 1°С зсуває межу кліматичних зон в середньому на 100 км на північ. А температура зросла на цілих 2°С! Тож межа кліматичних зон змістилася на цілих 200 км.
Якщо раніше вся Черкаська область і північні райони Кіровоградської однозначно входили до зони Лісостепу, то тепер це майже суцільний Степ. Лісостеп залишився в Драбівському, Канівському, Жашківському, Монастирищенському й частково Христинівському районах. Зрозуміло, що за таких умов річки мілітимуть.
Однак не все так просто, як здається на перший погляд. Позаминуле літо було вкрай засушливим. А ось минуле – вже ні. Дощі лили майже увесь липень і води в річках (Гірському Тікичі зокрема) було більше ніж достатньо.
Гідроенергетики, яких поспішили звинуватити в усіх бідах, виявляється, ні в чому не винні.
– Малі ГЕС на Гірському Тікичі звели за 10 років. З 1948 по 1958 – каже керівник регіонального офісу зовнішньоекономічної асоціації «Новосвіт» Ігор Мікрюков. – Асоціації належить Гордашівська ГЕС на Гірському Тікичі. – В радянський період вони працювали по 1980 рік і ніяк не вплинули на водність річок. Це підтверджує опитування літніх людей. Основна причина зневоднення – зміна клімату. Цьогорічна зима була дуже сніжною. А повені зовсім не було. Вся вода залишилася в ґрунті.
Ігор Павлович каже, що робота малих гідроелектростанцій суворо регулюється.
– Ми не можемо самовільно гратися рівнями води у водосховищах. Є певні норми пониження рівня води на конкретну пору року. Особливо вони суворі в період нересту. За їх виконанням стежать контролюючі органи. Будь-яка скарга від населення може бути приводом для перевірки. Тому ніхто не буде ризикувати наразитися на фінансові й інші санкції заради сумнівного й невеликого заробітку. Ми взагалі не практикуємо раптові скиди води, – запевняє Мікрюков.
Окрім цивілізованих водокористувачів, якими є малі ГЕС, у нас повно і нецивілізованих – орендарів ставків. Колишній заступник керівника Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області Сергій Журавель улітку 2017 року заявляв, що лише в Жашківському районі є кількасот ставків на річці Гірський Тікич і лише два з них мали дозволи на спеціальне водокористування. Такий дозвіл має бути в кожного орендаря ставка – ним у законний спосіб регулюється забір та скидання води. Це як паспорт у жителя. Тобто, не коли захотів – опустив застави, а, коли захотів – підняв. Все має бути законно, цивілізовано і по-європейськи.
А з цим маємо серйозні проблеми.
Зазвичай у другій половині весни вода в Тікичі починає спадати – орендарі ставків наповнюють їх водою і запускають рибу. А якщо таких ставків кілька сотень – процес розтягується щонайменше до червня. Влітку річка стоїть без води. Її немає ні у водосховищах, ні у руслі. Восени ситуація починає мінятися – у селах, починаючи з 27 серпня стартує сезон храмових празників. Люди активно купують рибу, на неї з’являється великий попит. Орендарі спускають ставки і продають рибу. Ніби за помахом чарівної палички наповнюється Гірський Тікич. Річка вмить стає повноводною і широкою. Наступної весни ситуація повторюється.
– Ми маємо 3130 гектарів земель водного фонду під ставками і водосховищами, – каже начальник відділу водних ресурсів управління агропромислового розвитку Жашківської РДА Максим Праславець. –. Це найбільше в області. З них майже дві тисячі – Осташівське, Воронянське, Соколівське і Конельске водосховища. Решта – ставки. Два дозволи на спецводокористування – анахронізм. Зараз, щоби оформити в оренду ставок за межами населених пунктів треба звернутися до Черкаської ОДА. Сектор Держводагентства у Черкаській області видає дозволи на спеціальне водокористування. Без цього документу договір оренди не продовжують. Тому насправді дозволів більше аніж два. Інша справа, чи всі користувачі дотримуються вимог прописаних там, – стверджує Праславець.
Заступник керівника Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області Жанна Куліш стверджує, що орендарі ставків на Гірському Тікичі, вже отримали 14 дозволів на спеціальне водокористування.
– Щоби отримати дозвіл на спецводокористування потрібні договір орендита паспорт водного об’єкту Однак ситуація ускладнюється тим, що орендарі мають довгострокові договори оренди земельних ділянок під водним плесом й не бажають щось оформляти ще. Мовляв, закон не має зворотної сили, – каже Жанна Вікторівна. Однак ми постійно над цим працюємо.
– Ще гірше, що ми не маємо права контролю за виконанням умов договору на водний об’єкт та дозволу на спеціальне водокористування. Контроль покладено на обласну екологічну інспекцію.
Заступник директора ТОВ «Гідроресурс-К» Михайло Атаманюк наводить свої аргументи.
– Одна з легенд – зарегульованість стоку. Ото, мовляв, набудували гребель, наставили ГЕСів, то немає ні води, ні риби. А як же двісті-триста років тому, коли і відбулося регулювання? В кожному селі були водяні млини, холюшні( пристрої з водяним приводом для вибивання сукна). Всі вони використовували енергію води, перегородивши річку греблею. Тільки в Тальнівському району такі млини, а то і два, були в Корсунці, Кривих Колінах, Тарасівці, Гордашівці, Лащові, Веселому Куті, Шаулисі. У 1947 році мій батько заколов вилами сома, довжиною десь 1,7 метра у Гірському Тікичі, перегородженому греблями і гребельками, геть зарегульованому. А я, проживши 65 років, тікичанського сома не бачив.
Друга легенда – ГЕСи – причина маловодності. Технологія виробітку електроенергії ГЕСами є найчистішою, найбезпечнішою, тому і називається «зеленою», поруч з сонячною і вітровою. При цьому використання води жорстко регламентоване. З 1 квітня розпочинається нерестовий період. За добу дозволяється зменшити рівень води не більше 10 см.
В наших реаліях державою перевіряються лише ті, хто працює організовано, виконуючи всі державні вимоги( когось же треба перевіряти!).
А перевіряти землекористувачів, які несанкціоновано забирають тисячі кубометрів води на різні обробітки сільськогосподарських культур, чи дотримання водозахисних зон – для здоров’я шкідливо. Латифундисти з кожного необлікованого гектара мають навар. Та й люди вони впливові: і на рівні обласної ради, і вище. Як результат при найменшій грозі пре у Тікичі сотні тонн гумусу, бо, коли орали, то два-три корпуси плуга над річкою висіли, – каже Михайло Григорович.
Уже в п’ятницю, 29 березня в редакцію зателефонували з Буків.
– У селі Червоний Кут підприємець знову загородив річку й бере воду, – казав селищний голова Буків Сергій Залізняк. – Дозволу на ці роботи в нього немає.
Однак у сільській раді Червоного Кута цю інформацію спростовують.
– Насправді ми перекривали річку на декілька годин, – каже заступник керівника сільгосптовариства «Кищенці» Віталій Мельник. – Нам треба було відремонтувати аварійний міст у Червоному Куті. Як тільки хлопці провели зварювальні роботи – воду пустили.
Гірський Тікич має довжину 167 кілометрів. Річка бере свій початок біля села Фронтівка, Вінницької області. У Кривих Колінах Тальнівського району Гірський Тікич зливається із Гнилим Тікичем та річкою Вись, утворюючи Синюху.
