На початку повномасштабної війни парламент майже повністю скасував акциз на пальне. До вторгнення від перебував на рівні 20%, у березні 2022 його знизили до 7%. Вже у вересні минулого року податки на пальне частково підвищили, а із 1 липня Верховна Рада має намір повернути їх у повному обсязі, що, вочевидь, може призвести до подорожчання бензину на заправках.
За прогнозом економістів, бензин може здорожчати в середньому на 11 гривень за літр (станом на 26 червня середня ціна бензину А-95 становить 47,54 грн, А-92 – 48,8 грн/літр), дизель – на 7 гривень (середня ціна 26 червня – 43,27 грн/літр), автогаз – на 3 грн (26 червня коштував 21,91 грн).
— Маю власний недорогий автомобіль, який заправляю скрапленим газом, — розповідає Олександр Вишневський із Тального. — Їжджу ним кілька разів на тиждень у село до матері й бабусі. Газ подорожчає несуттєво й не думаю, що це якось відіб'ється на моєму бюджеті. Однак обробляю 11 гектарів паїв моєї родини. Власної сільгосптехніки для такої кількості землі не тримаю, винаймаючи на час жнив у знайомих. Тому, якщо пальне здорожчає, для мене це буде дуже дошкульно. Бо й за нинішньої рентабельності сільгоспвиробництва я ледве виходив на невеликий прибуток, балансуючи на межі нуля. А що тепер буде — не знаю. Сільське господарство стрімко втрачатиме свою привабливість.
Фермер Михайло Глийовий із Лісового Звенигородського району бідкається, що втрачено паритет між цінами на зерно з одного боку й цінами на пальне, мінеральні добрива й запчастини — з іншого.
— Ціни на зерно давно стоять і не рухаються й, схоже, нікому в державі до цього справи нема. Натомість мінеральні добрива подорожчали в рази. Така сама ситуація із запасними частинами. Тепер до цього переліку додається ще й пальне. Державні мужі втішають нас тим, що сільгоспвиробникам повернуть кошти за ПДВ в розмірі 20% замість нинішніх 7%. Однак із досвіду знаю, що всі благі починання наших урядовців завжди розбиваються об сувору реальність життя. Тому очікую, що ціни на пальне зростуть, повернення ПДВ з'їсть інфляція і ми, сільгоспвиробники, повернемося до суворої реальності та рентабельності 90-их років минулого століття, коли сільським господарством займалися ентузіасти своєї справи.
55-річний черкасець Володимир обурюється діями уряду.
— Маю старенький автомобіль «форд», яким щонайменше раз на тиждень провідую старого батька в селі Буцької громади. Якщо пальне дійсно подорожчає на 11 гривень, то це не означатиме, що я не буду відвідувати батька. Їздити буду в будь-якому разі. Але обурює не це. Президент обіцяв до кінця війни не підвищувати ціни. А тепер вони зросли на електрику й на бензин, що автоматично потягне зростання цін на основні продукти харчування. Адже в усіх магазинах продукти зберігаються в холодильниках, а підвозяться автомобілями. Різкого стрибку цін я не очікую, але плавними діями ціни доведуть до рівня рентабельності для їх власників. Відповідно, весь ціновий удар припаде на споживачів. І тут постає питання: а звідки брати гроші в умовах зростання цін? Я працюю на приватному підприємстві, й наші власники не те що підвищили зарплати, а навіть знизили їх. І з ними особливо не посперечаєшся, бо можеш узагалі опинитися на вулиці. А в моєму віці роботу знайти буде вкрай складно.
Жителька обласного центру 40-річна Галина добирається до роботи з пересадкою.
— В день витрачаю лише на проїзд 52 гривні, бо катаюся двічі туди й назад. Впевнена, тепер перевізники знову вимагатимуть підвищення ціни на проїзд, адже дорожчає пальне. Так само зросте дорога дизелем до матері на станцію Поташ. Зарплата нині не зростає навіть у державних службовців, не те, що в інших.
