Не багато, не мало, план розвитку свого району задумав створити й реалізувати разом з однодумцями 27-річний житель Катеринопільського району Костянтин Марченко. Поки чиновники районної державної адміністрації чекають на свого «місію» (нині посада голови райдержадміністрації залишається вакантною) він, активно збирає у Фейсбук та через районну газету «Катеринопільський вісник» пропозиції земляків щодо розвитку, як самого району, так і його населених пунктів. Молодий чоловік вірить, якщо вдасться об’єднати місцевих жителів навколо ідеї розвитку району, результат не забариться.
Перша ініціатива: новий ноутбук Костянтин Марченко (праворуч) вже передав адміністрації школи
— Мені часто доводиться їздити містами України й бачити, як вони наповнені життям, на скільки динамічно змінюються. Але коли повертаюсь у Катеринопіль чи мої рідні Єрки, робиться сумно, — пояснює свій порив до змін Костянтин Марченко. — Тут наче час зупинився. Я ж хочу бачити позитивні зміни і в своєму районі, селищі так само як і інші катеринопільчани. Впевнений, цього хочуть усі. Коли говориш про це з кимось, практично у кожного є своя думка або пропозиція. Виходить ідеї є, їх варто лише зібрати узагальнити, розбити на етапи й, що дуже важливо, визначити, що і як робити. Так і народилася ідея створити громадський проект розвитку Катеринопільщини «Край, де народився і живу».
Костянтина Марченка можна назвати громадським активістом. Не так давно разом з друзями і небайдужими земляками він так само через соціальні мережі та «Катеринопільський вісник» збирав гроші на ноутбук для школи №1 у Катеринополі. Але він не типовий громадський активіст, яких ми звикли бачити або чути. На відміну від них Костянтин має невеличкий проте власний бізнес і роботу з гідною зарплатою, а замість того, аби протестувати чи критикувати когось, сам генерує зміни.
Йому — 27. Він з відзнакою закінчив Черкаський політехнічний технікум, згодом —державний технологічний університет, тут же у Черкасах. Після навчання повернувся працювати у рідні Єрки, хоча в обласному центрі для нього були відкриті чимало дверей. Здавалося б, є робота, стабільне джерело доходів й родина, яку потрібно оточувати турботою, натомість він прагне змінити світ навколо.
— Родина і зміни, яких я прагну, не є взаємовиключеннями, — розповідає Костянтин. — Дружина й рідні добре розуміють мене й підтримують, навіть активно допомагають. Навколо ідеї, щось зробити для району, у нас вже сформувалося ініціативне ядро — така собі ініціативна група. Серед них — мої друзі, знайомі й, звісно ж, близькі мені люди. Ми всі хочемо позитивних змін і віримо.
За його словами, важливо, аби катеринопільчани самі визначилися з напрямком майбутньої програми.
— Насправді, зараз я ще не знаю, який саме проект ми будемо реалізовувати, хоча добре знаю хронічні проблеми району та Єрок, — продовжує він. — Та я хочу, щоб катеринопільчани самі визначилися з напрямком майбутнього проекту розвитку. Тому й подав оголошення у «Катеринопільському віснику», щоб люди через газету або на моїй сторінці у Фейсбук подавали свої пропозиції. Я ж з командою однодумців, маю намір показати, що об’єднавшись, можна реалізувати будь-який, навіть найбільш амбіційний задум. Причому грошей громади для цього не потрібно. Сьогодні в Україні працює низка міжнародних і навіть вітчизняних донорських організацій, які надають гранти на реалізацію розвиткових проектів громад. Саме таке фінансування й сподіваюся. Ми постійно моніторимо відкриті грантові програми. Також я зв’язувався з департаментом регіонального розвитку облдержадміністрації, який активно допомагає в реалізації таких проектів. Словом, для розвитку сьогодні є маса можливостей.
Найбільшою проблемою, яку ще доведеться долати, Костянтин Марченко називає людську байдужість. З неню він зіштовхнувся ще під час збору грошей на купівлю ноутбука для школи.
— Усяке було. Питали, навіщо воно мені треба, казали, це — справа влади, матеріально забезпечувати школи… Словом, стандартний набір відмовок. Така байдужість та низька соціальна активність — наша найбільша сьогоднішня біда, як на мене. На жаль, багато людей продовжують мислити радянськими стереотипами, вірять, що хтось прийде і нарешті наведе лад. Але це — самообман. Починати слід із себе самого — прагнеш змін, роби їх. До речі, ідея створити та реалізувати громадський проект розвитку району й народилася, можна сказати, як реакція на байдужість і навіть відверте нерозуміння, з якими я зіштовхнувся під час збору грошей на ноутбук. Думаю, якщо показати приклад, як можна реалізовувати свої ідеї, у майбутньому заявляться й інші ініціативи, що втіляться у конкретні проекти.
За словами Костянтина, програма «Край, де народився і живу» створюватиметься у декілька етапів. Насамперед, на основі пропозицій катеринопільчан він з однодумцями має визначити напрямок. Потім, належить «виписати» сам проект й обговорити його з громадою, далі – отримати фінансування й зрештою втілити у життя.
— Думаю, найскладніше буде саме обрати напрямок майбутньої програми, бо люди зараз не надто активні та й мало кому довіряють, — пояснює він. — А для мене важливо, аби це була ініціатива більшості, а не моя особиста, бо в мене своє бачення, в когось інше. Зараз ми ще визначаємося, протягом якого часу збиратимемо пропозиції, лише після цього можна буде говорити про часові рамки наступних етапів. Що, позитивно, вже є перші відгуки та пропозиції, але цього надто мало. Користуючись нагодою, хочу звернутися до катеринопільчан і закликати їх долучитися до створення проекту та його майбутньої реалізації. Не бійтеся, бути активними й ініціативними. І пам’ятайте, наше життя ніхто крім нас самих не змінить.
