Після випадку з трагічною загибеллю жінки біля одного з укриттів у Києві, на Черкащині перевірили всі укриття. Про це повідомив очільник Черкаської ОВА Ігор Табурець. За його словами, на сьогодні для убезпечення населення в області є понад 1500 укриттів.
За результатами перевірок спецкомісіями виявилося, що 279 укриттів (18,5%) не мають вільного доступу, а 243 (16,1%) – взагалі непридатні до перебування в них. Водночас Ігор Табурець зазначив, що проініціював повторну контрольну перевірку укриттів.
— Не розумію, чим керуються у тергромадах, а також балансоутримувачі укриттів, нехтуючи безпекою своїх жителів? Розраховуєте на «пощастить», маючи такого підступного ворога? Зачинене укриття під час повітряної тривоги – це злочин із подальшою відповідальністю, — додав він.
43-річна Оксана з Черкас спускається в укриття під час кожної тривоги.
— Найближче як до дому, так і до роботи — укриття в торгівельному центрі «Хрещатик-Сіті». Приблизно 10 хвилин ходу. Тому почувши тривогу можна спокійно зібратися, вдягнутися і дійти. «Хрещатик-Сіті» працює з 10 ранку і до 20 вечора, поте в сховище можна потрапити і в не робочий час. Зазвичай туди ходять ті самі люди. З ближніх офісів, а також з «Макдональдса» на Смілянській. У них строго – обов’язково всі працівники йдуть організовано в укриття. Це здебільшого молодь, тому вони беруть з собою карти, грають, купують тістечка. Більшість просто сидить у телефонах. Кілька людей і я в тому числі беруть книжки. Один раз бачила чоловіка, що читав Тодося Осьмачку. Минулого року лавок у «Хрещатик-Сіті» було багато, після квітня, коли обстрілів України стало менше, їх кількість зменшилась, тепер незручно, якщо прийти за 20 хвилин від початку, можна простояти всю тривогу. Інколи себе балую, адже поряд кілька кафе. Можна взяти келих вина і спокійно пересиджувати. Бісить що багато молоді поводяться по-хамськи. Галасують, смітять, кидають на підлогу залишки їжі, ламають крани в туалетах. Боюсь, що через них укриття можуть зачинити. Найбільше людей в укритті було 10 жовтня минулого року: з дітьми, тваринами у переносках, спали прямо на підлозі. Зараз приходить до ста людей, хоча укриття може вмістити кілька тисяч.
Житель Черкас 56-річний Олександр лише раз за всю війну був в укритті.
— Це було в перші дні війни, — згадує. — Пішов до 17 школи, просидів там кілька годин. Людей набігло маса, повітря було спертим, діти кричали. Відтоді залишаюся вдома. Жінка взагалі ні разу в укритті не була, бо доглядає 92-річного малорухомого тестя. А з ним не набігаєшся. Я подивився на цю ситуацію й вирішив теж нікуди не бігати. Вночі сплю, а вдень під час тривоги беру собаку й ідемо на берег Дніпра.
У селі Шевченкове Звенигородського району укриття є в двох школах, коледжі та дитсадку. Також є укриття в дитсадках сіл Будища та Тарасівки. В решті сіл громади укриттів немає.
— Люди в селах дуже неохоче йдуть до укриттів,— каже голова громади Сергій Смалько. — Можна сказати, що ходять кілька осіб. Попри це ми збираємося відремонтувати всі укриття в школах та дитячих садках, бо, практично, увесь рік діти навчалися очно.
Уманська журналістка Олена Марченко до укриття не спускається — йде на природу.
— У сусідньому із моїм будинком є облаштоване укриття в підвалі. Воно позначене на мапі Черкаської ОВА, — розповідає. — Однак я туди не ходжу, бо коли завалився від ракети будинок моєї сестри, то також завалився й підвал. Поруч із моїм будинком є місцина, так звана «Водокачка». Колись водоканал мав там кілька споруд. Там є одна більша канава, а біля неї — менша. Сьогодні вночі я брала спальник, двох собак і йшла ночувати туди. 8 червня, під час останньої ракетної атаки Умані, туди разом зі мною побігло й кілька сусідів. Отак і ховаємося.
У Тальному всі укриття готові прийняти людей.
— Маємо укриття в усіх школах. Окрім того, в центрі є облаштовані укриття в міській раді, будинку, де перебуває відділ соціального захисту, готелі «Гірський Тікич», — розповідає заступник міського голови Тального Юрій Свідерський. — За тиждень-другий облаштують укриття в будинку культури. Всі вказані заклади відчинені вдень і вночі. Відповідальні люди попереджені. Інша справа, що більшість населення живе в приватних будинках й надають перевагу домашньому погребу — тому під час тривог людей в укриттях дуже мало.
У Кам'янці укриття облаштовані в усіх закладах освіти, а також на території машинобудівного заводу.
— Школи та дитсадки розташовані в різних кінцях міста, й директори шкіл відчиняють укриття вдень, а охоронці — вночі, — каже міський голова Кам'янки Володимир Тірон. — Інша справа, що люди ігнорують тривоги. Цієї ночі в укритті машинобудівного заводу була одна людина. Така безпечність у наших людей зберігатиметься, не дай Боже, до першого прильоту. Зі свого боку ми зробили все від нас залежне.
У Катеринополі стан укриттів ретельно перевірили адміністрація, поліція та рятувальники під час спільного рейду ще 4 червня.
— Бюджетні організації мають бути відчинені, тут без обговорення, — розповідає селищний голова Катеринополя Володимир Коваленко. — Приватні теж попереджені про відповідальність. Однак люди не поспішають ними скористатися. Зізнатися, на початку війни, коли тривоги не були настільки частими, я щоразу виходив із дому. Зараз залишаюся в будинку або спускаюся до погреба.
