Ще прем'єр-міністр Володимир Гройсман обіцяв українцям знизити вартість постачання теплоенергії до 1400 грн за одну гігакалорію. Якщо ж тарифи у містах обласного значення перевищували встановлену Кабміном граничну межу, місцеві ради мали їх знизити до 1 вересня. Та цього не сталося. Минулого тижня президент повернувся до своїх передвиборчих обіцянок і поставив вимогу перед урядом вже в платіжках за грудень знизити вартість тепла для населення. Прем'єр-міністр Олексій Гончарук відповів, що для зниження тарифів на тепло необхідно ухвалити відповідний закон, який може ініціювати президент як невідкладний. У разі його ухвалення, згідно з прогнозами, тарифи на тепло для громадян можуть зменшитись на 80-130 грн, або на 10-15%, а можуть і не зменшитись… То що це за законопроєкт і чи реально знизити вартість тепла, чи прагнення влади знову так і залишаться лише прагненнями, «Вечірка» поцікавилась в експертів.
Сергій НАГОРНЯК, народний депутат України:
— Постановою від 26 червня 2019 року № 560 Кабмін ввів граничну ціну на 1 Гкал теплоенергії в системі централізованого опалення для міст обласного значення та Києва на рівні 1,4 тис. грн. При прийнятті цієї постанови уряд керувався тим, що теплокомуненерго – єдиний постачальник тепла і він самовільно встановлює тарифи, хотів спонукати місцеву владу до модернізації ЖКГ та розраховував на зниження цін на газ. Хоч і передбачалося, що зниження цін мало відбутися в середньому на 14% (у місті Сміла – на 40%.), зокрема в тих регіонах, де вартість Гкал вища за 1200 грн, однак, справжнє зниження цін на тепло може відбутися тільки в умовах ринкової конкуренції, що не має нічого спільного з граничними цінами. Це омана, яка триває роками, і тільки відтягує справжнє ринкове стабільне зниження цін на тепло. Тому згідно з постановою КМУ від 15 листопада 2019 р. № 929, зазначена вище постанова втратила чинність, і органи державної влади мають тепер зробити всі необхідні кроки для впровадження Законів України «Про ринок природного газу» і «Про ринок електричної енергії», що наразі так і робиться. Зокрема, я ініціював прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу». Проте це тільки півдороги, треба ще багато зробити.
Ігор РЕНЬКАС, Канівський міський голова:
— Сьогодні тарифне навантаження на людей надзвичайно високе. Населення просто не витягує оплачувати рахунки не лише за теплопостачання, а й інші комунальні послуги. Про це чую щотижня на зустрічах з населенням, але вплинути на ситуацію і змінити тариф міська влада не спроможна. У нашому місті теплопостачання забезпечує Комунальне підприємство теплових мереж, надаючи теплоносій у 5 600 домівок канівчан. Вартість гігакалорії становить 1939,93 грн з ПДВ. Тариф затверджує виконавчий комітет Канівської міської ради, базуючись на економічних розрахунках. В основу тарифу входить вартість газу, електроенергії, заробітна плата працівників. У нас мінімальна рентабельність. Тож об’єктивно, ми не маємо за рахунок чого знижувати розмір тарифу. Якщо ми зараз це зробимо, то підприємство попросту збанкрутує, а канівчани залишаться без тепла. Коли уряд зможе знизити вартість складових тарифу — найперше газ та електроенергію, ми одразу ж зробимо розрахунки та проголосуємо за зниження тарифу на теплопостачання у нашому місті.
Дмитро ВИНОГРАДОВ, експерт з економічних питань:
— Рішення про встановлення тарифу на теплопостачання приймають відповідні місцеві ради: ОТГ, районів та міст. Але приймають вони його за фактичним погодженням обласної державної адміністрації. Тому, як на мене, питання про зниження тарифів поставлене не коректно. І робиться це все задля затягування часу і процесу, який у підсумку на розмірах сум у рахунках громадян не позначиться. Виходить, що була б воля керівника ОДА, то він міг би вплинути на зниження тарифів у населених пунктах області.
Цікава ситуація складається і з підприємствами, які опалюють не газом, а вугіллям чи іншими альтернативними джерелами. То що виходить, що в них був не законно завищений тариф і ми тут бачимо корупційну схему? Подібні схеми реалізувалися на бюджетних організаціях, де вартість опалення закладена у захищених видатках. Можливий, звичайно, і варіант, коли цих 10-15% зниження тарифу перекриє держава бюджетним коштом. Але в такому разі, коштами з бюджету нададуть субсидію кільком олігархам. Переконаний, без знищення корупційної складової при визначенні тарифів у теплоенергетиці вкотре заяви про зниження тарифів залишаться лише заявами.
Майя ЛЕБЕДЄВА, керуюча справами ОСББ:
— Минулотижневу ініціативу президента та уряду я особисто сприйняла як заклик до заощадження теплоенергії, шляхом утеплення та модернізації. Тільки завдяки зниженню енерговтрат можливий результат. Є державні програми, певне фінансування, яке нам слід використовувати, утеплювати будинки, модернізувати обладнання, що врешті призведе до економії та зменшення сум у рахунках за теплопостачання. До прикладу у будинку по вулиці Чорновола 241/1 в Черкасах, нам вдалося скоротити енерговтрати та врешті отримати за листопад вартість теплоспоживання на рівні 8,78 грн за квадратний метр опалювальної площі, тоді як у сусідніх будинках ця сума сягає 32 і навіть 40 грн. Я бачу лише такий шлях до зменшення сум у платіжках, але цього за місяць не досягти.
Не думаю, що на засіданні президента та уряду йшлося про якесь централізоване здешевлення теплопостачання чи адміністративний вплив на підприємства-надавачів послуг. Звичайно, можна припустити, що вартість теплоенергії завищена по всій Україні або є той ресурс, коштом якого можна здешевити цю послугу для населення. Часи, коли можна було усе взяти та поділити давно минули, тому такий варіант узагалі навряд чи можливий.
