73-річний Анатолій Сухецький із села Велика Севастянівка на Христинівщині змушений долати 36 кілометрів в інвалідному візку до управління соцзахисту. До міста 18 кілометрів по автотрасі. На дорогу витрачає до 5-ти годин. Має інвалідність з дитинства. В автобус зайти не може.
В маршрутку залізти не можу, бо ноги не підіймаються, - розповідає пенсіонер. – Це треба навкарачки рухатися по східцях. Колись пробував. Та поки доїду до автобуса, забрудню руки й ними потім можу замастити сидіння. А люди ж дивляться. Мені так незручно від цього. То я краще вже сам добираюсь. До сільського голови не звертаюсь, аби допоміг, бо не хочу набридати. Та й не так часто мені треба в Христинівку. Кличуть приблизно раз на місяць. То папірець якийсь завезти, то гроші нараховують.
Водії рідко пропонують підвезти чоловіка.
Я дивлюсь на подорожі позитивно, - сміється Сухецький. – Нічого занадто тяжкого не роблю. Мені треба, аби серце не обростало смальцем. За всі роки вже накачав м’язи рук, як у спортсменів. З дому виїжджаю зазвичай о 5-ій ранку. Краса навколо. Щодо своєї безпеки не переймаюся. За правилами дорожнього руху можу їхати по правому боці. Коли чую, що позаду наздоганяє машина, беру ще правіше. Звичайно, є водії, які ледь дзеркала не обривають об мене. Але ще не було, щоб хтось мені нашкодив. Нещодавно їхали люди й запропонували підвезти. Категорично відмовився. Не хотів їм щось пошкодити. В них така гарна автівка і тут я зі своїм візком. А вони взяли й зателефонували до мера Христинівки. Приїхав забрати мене. Відмовив і йому. Наш сільський голова потім таки довіз, в результаті. А так, рідко хтось зупиняється.
Востаннє чоловік їздив до соцпрацівників минулого тижня. Ті хотіли уточнити його контактний номер. Мобільного телефону Анатолій Сухецький не має.
Прийшов папірець, що потрібно з’явитися в 6-ий кабінет, - пояснює Анатолій Авксентійович. – То я й поїхав. Хотіли знати мій номер. Телефону не маю, тому дав сусідчин. Взимку нікуди не їжджу. А так, вибираю гарну погоду й прямую в місто. Ходити можу трохи, але це тяжко. Милиці постійно роз’їжджаються. Добре, що кабінети соцзахисту на першому поверсі. Візком не можу заїхати, але дійти сил вистачає.
В управлінні соціального захисту населення Христинівської РДА своєї провини не вбачають. Кажуть, їздити до них пенсіонер хоче сам.
Востаннє, коли він в нас був, приїхати самостійно було його власною ініціативою, - запевняє начальниця управління Світлана Ісакова. – Сам захотів. Закон не передбачає, аби його возити. Він ходячий. На чому він добирався, ми не знали. Дізналися, що їздить на візку, коли до мене зателефонував міський голова. Ніхто його в райцентр ніколи не викликав. Всі питання він може вирішити у сільській раді. Його особиста присутність тут не потрібна. Єдине, йому треба знімати зекономлену субсидію в банку. Але й тут чоловік може написати доручення на когось.
Пенсіонер заперечує слова чиновниці.
Якби мені не приходив папірець з’явитися, то чого б я їхав, - дивується Анатолій Сухецький. – Про те, що мені можна робити все необхідне у сільській раді, ніхто не пояснив. Зараз керівниця соцзабезу накинулася на дівчат із сільської ради. Мовляв, нащо ті мене направили в Христинівку. А вони цього не робили.
В Департаменті соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації словам колеги вірять.
Мене запевнили, що ніхто цього віз очника не викликав, - каже заступник директора Департаменту Олег Шимчук. – Але ми вже попросили, аби вони через засоби масової інформації роз’яснили людям, що непотрібно їхати в саме управління, аби щось зясувати. В кожній сільській раді є уповноважений, який може прийняти та передати документи. То людина почула, що потрібно повідомити телефон й вирішила перепитати про це самостійно.
В разі необхідності людей з вадами здоров’я можуть возити соціальні таксі. Проте не в кожному районі вони поки є.
В Тальному, наприклад, немає такого таксі, - перераховує Шимчук. – В Умані, Золотоноші, Звенигородці, Чорнобаї та Черкасах вони є. Ще в Каневі, але там уже старенька машина. Щодо Христинівки ми рекомендуємо меру міста, аби він закладав на таку послугу кошти в бюджеті. Це необхідно.
На Черкащині живе 106 тисяч людей з інвалідністю. Скільки з них пересуваються у візках, в Депертаменті не знають.
Мер Христинівки Микола Наконечний пообіцяв стежити за долею Сухецького. Збирається придбати йому мобільний телефон. Чоловік живе самотньо. Має двох дітей та сестру. Ті до нього не навідуються.
