Верховна рада підтримала спрощення вступу у вищі навчальні заклади України для випускників шкіл із тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської областей і Криму. Чому закон, який дозволяє дітям з ОРДЛО вступати в українські ВУЗи, не здаючи ЗНО, так збурив суспільство? Які саме можливості він відкриває для абітурієнтів з окупованих територій, чи справедливо дозволяти таким дітям вступати без здачі ЗНО, тоді як випускники українських шкіл тяжко працюють та змагаються за місце у виші, чи варті ці нововведення тієї суспільної напруги, яку вони спровокували, «Вечірка» запитала в експертів.
Чи поверне до нас дітей з ОРДЛО можливість навчатися в українських вишах
Святослав Танчин, батько абітурієнтки:
— Я вважаю, що в умовах вступної кампанії усі діти повинні мати рівні можливості. Так, діти з ОРДЛО та Криму мають право вчитися в українських ВУЗах, але вони та само, як і наші діти, повинні скласти зовнішнє незалежне оцінювання і на основі своїх знань виборювати право на навчання. Можливо, цим дітям варто дати час і можливість підготуватися до ЗНО, але всі повинні бути рівними.
Переконаний: ідея щодо пільгового вступу дітей з окупованих територій в українські виші — абсурдна. Скільки вовка не годуй, він все одно у ліс тікатиме. Ці діти не залишаться працювати та жити в Україні. Після отримання освіти вони повернуться додому, і я дуже сумніваюсь, що там вони розповсюджуватимуть українську риторику. Мало того, поки вони вчитимуться у нас, впливатимуть на наших дітей, розповідатимуть їм як добре жити під Росією і вестимуть нікому не потрібну агітацію. Максимум 10 ну нехай 20 відсотків таких випускників залишаться в Україні. Оцими пільговими вступами ми допомагаємо ворогові, вчимо його, як нас здолати.
Владислав Боєчко, професор кафедри історії України Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького:
— Як викладач я підтримую цю ініціативу. Це важливий гуманітарний крок назустріч молодим українцям, що стали заручниками війни. У кожному закладі вищої освіти на першому курсі викладають навчальну дисципліну «історія і культура України», що дасть можливість студентам з окупованих територій краще зрозуміти власну історію та дасть можливість сформувати українську ідентичність. Подібні гуманітарні кроки з часом позитивно вплинуть на загальні настрої наших співгромадян, що залишилися на окупованих територіях. Думаю, ця ініціатива дозволить нам спочатку повернути в Україну дітей, потім — їх батьків, а врешті — й окуповані території. Та важливо не протиставити інтереси абітурієнтів, уряд повинен виділити додаткові місця у вищих закладах освіти для абітурієнтів з окупованих територій та профінансувати ці заходи. На скільки я володію інформацією у проголосованому законі є ряд правок, які надають пільгу при вступі не лише дітям з окупованих територій, а й учасникам бойових дій, їх дітям та дітям медиків, які постраждали через COVID-19.
Костянтин Стратілатов, юрист, громадський активіст:
— Прийнятий закон скасовує «уповноважені заклади освіти», на які раніше поширювались квоти для навчання дітей з окупованих територій, і несе в собі лише позитив. Якщо раніше квоти були лише для Криму та Севастополя, то тепер їх поширили на окуповані території Донбасу та лінію зіткнення. Безсумнівно, що діти, які там живуть, мають таке ж право навчатись в Україні, як і діти з Криму. Щодо закидів про визнання атестатів ЛДНР — це повна маячня. Закон, як і раніше каже про «документ про загальну середню освіту». А зараз ще й повну. Тобто ніякої мови про атестати ЛДНР не йдеться. Норма щодо вступу без ЗНО діяла і раніше. Але, як і раніше, для вступу треба скласти вступні іспити. Новий закон дає можливість навчання на підготовчих курсах з отриманням стипендії до 1 року, чого раніше не було. Підсумовуючи, можна сказати, що на конкуренцію для решти дітей України це не вплине, оскільки діти з окупованих територій все одно мають складати вступні іспити. При цьому вони перебувають в значно гіршому становищі, ніж діти з решти України, адже вже 6 років не вивчають українську мову, літературу, історію, що робить їх вступ значно складнішим. Ми маємо пам’ятати, що Донбас і Крим – це не територія, а люди. Чим більше молодих людей буде вчитись в Україні, тим більше шансів ми матимемо повернути ці території.
Сергій Нагорняк, народний депутат України від партії «Слуга народу»:
— Більшість людей критикують цей закон, не знаючи його змісту. Ще з 2016 року законом було запроваджено право молоді з окупованих територій вступати до вишів без ЗНО та атестатів про освіту. Але були важливі нюанси: це право мала тільки молодь Криму, була встановлена квота (2500 місць), і вступ без ЗНО був можливий тільки до уповноважених вишів, визначених урядом. Спочатку їх було 70, а у 2020 році уряд визначив 109 таких закладів. Більшість людей не знають, що квота у 2500 місць за ці чотири роки не закривалась, в середньому щороку нею користувалися близько 240 осіб.
Цей закон важливий для інтеграції молоді з окупованих територій в українське суспільство. Зараз вступати до вишів будуть діти, яким на початок війни було 11-12 років, вони формувалися як особистість вже в окупації. Важко не погодитися, що їх треба інтегрувати в українське суспільство. Прийняттям цього закону парламент показав, що ми не відгороджуємося від населення окупованих територій, не забуваємо про них, а навпаки – реінтегруємо наших громадян, які опинилися на окупованій території.
Сергій Воронов, директор департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міськради:
— Нині є дуже багато обурення серед українців щодо питання вступу випускників з окупованих територій до українських закладів вищої освіти.
Скажу відверто — я поділяю подібне обурення, адже на мою думку воно не несе ніякої «реінтеграції», а лише продовжує породжувати несправедливість, зокрема й щодо українських дітей чиї батьки загинули чи боролися за Україну. На мою думку, державна політика має бути дещо іншою. Але маємо те, що заслужили. Тут же хочу сказати просту річ. Якщо відкинути зомбування одних — тих, хто за Зеленського та інших — тих, що за Порошенка, можна побачити, що нинішня влада є продовжувачем ідей та рішень попередньої. Майже в усьому. В українців просто пам’ять коротка.
