На Віталія Мельничука із Монастирища впало дерево

– Я закінчив Уманський педагогічний університет. Маю фах учителя фізкультури, – каже Віталій. – Двічі їздив на заробітки до Польщі, а потім знайшов роботу в Києві. Почав заробляти непогані гроші в компанії з кур’єрської доставки пошти. Працював на Шулявці. 11 березня доставив їжу з ресторану черговому клієнту. У нього була купюра 500 гривень. Я кинувся розміняти. Обійшов кілька магазинів – усі відмовляли. Зрештою підійшов до крамниці «Продукти» на вулиці Дегтярівській. Дув страшенний вітер. Раптом почув чийсь нелюдський крик. Обернувся й побачив, як на мене падає величезне дерево. Далі все було як у тумані.

До Віталія першим підбіг чоловік – медик за фахом.

– Він пробував у мене пульс. Давав комусь поради не чіпати мої ноги, які стирчали у різні сторони. Хвилин за 10 прибув патруль поліції, через 15-20 – швидка. Я був у шоковому стані, але до самісінької операційної столичної лікарні №17 (куди мене доправили) був при свідомості. Першу операцію на лівій нозі мені зробили того ж дня. У п’ятницю – повторну (встановили титанову пластину). Ліву ногу травмовано від стегна до коліна. Якщо із лівою ногою ще хоч щось зрозуміло, то з ступнею правої, – погані справи. Кістка ступні розтрощена й треба провести складну операцію. А може й не одну. Словом, коли стану на ноги – незрозуміло.

Віталій каже, що перші два дні був у страшній депресії.

– Дивився у стелю й думав важкі думки. Ніяк не міг зрозуміти, за що мені це? Потім почали телефонувати рідні, друзі, знайомі. Виявилося, що маю величезну кількість справжніх друзів, які допомагають у біді.

Зараз Мельничуку трохи легше.

– Ліва нога вже загоюється. Лікарі зачекають, поки закриються рани на правій, а потім вирішуватимуть, що з нею робити. Можливо, на цей час відправлять мене додому

Допомогти Віталію грішми можна перерахувавши на картку ПриватБанку на ім’я Віталія Петровича Мельничука: 5168 7554 2850 8390.