«Я не витягую апетитів нашого батьківського комітету та школи», — говорить черкащанка Наталя, яка сама виховує дитину. Її донька навчається в одній із так званих "елітних" шкіл міста. Дівчинка має хороші успіхи та представляє школи на олімпіадах. Наталя працює виключно на свою доню, адже, з її слів, ініціативні мами з батьківського комітету стягують гроші на непомірні з погляду людини з середнім достатком подарунки: сертифікати у ювелірні магазини та СПА-салони чи салони краси, техніка й гаджети. Ця школа – не виняток. У інших школах та дитсадках міста скидаються грошима на конверт вихователю до дня народження чи професійного свята. Найчастіше ініціаторами подібного є керівники батьківських комітетів, однак вчителі та вихователі від подібної подяки не відмовляються. То хто винен у цих традиціях, як не стати білою вороною та вигнанцем у колективі, і як адекватно висловити подяку вчителеві, адже багато батьків відчувають непідробну вдячність до педагога?
Чому деякі батьки так прагнуть задякувати вчителів і вихователів дорогими подарунками та грошима у конвертах?
Ольга Рачек, громадська активістка, засновниця гіперлокальної медіа-громади KidsSpace, мама чотирьох дітей.
— У головах наших людей дуже міцно тримається радянська модель: вчителю, лікарю, чиновнику треба дякувати. Особисто моя позиція: при всій повазі до вчителів, вчителювання – це робота. Так, вона складна. Але вони обрали цю професію, тому мають виконувати свою роботу добре. І, повірте мені, як вчителю, що найбільша вдячність — це успіхи дітей.
Не секрет, що наші школи неофіційно поділені на «простенькі» і «крутенькі». В основі цього поділу лежить рівень доходів батьків. І в усіх школах живе традиція, коли на кожне свято збирають гроші на подарунки вчителям, завучам, директору. Тобто, якщо взяти директора — він щоразу знає, що на День вчителя йому занесуть стільки то грошей. І нічого не робить із тим, щоб йому не заносили. Деякі батьки жодного разу не перетиналися з директором, але щороку висловлюють йому свою «вдячність». За що? Дійшло до того, що є вчителі, які розглядають батьків як додаткове джерело фінансування.
Якщо комусь хочеться зробити щось приємне вчителю, він має на це право. Можливо, декілька батьків домовились скинутись на більш коштовний подарунок від групи, щоб одному не витрачатися — це теж їх право. Але в наших реаліях подібні ініціативи мають інший вигляд. Батьківські комітети часто примусово збирають кошти з усіх батьків. А коли хтось не хоче чи не може здати, на нього починають психологічно тиснути. З такими «боржниками» працює голова батьківського комітету чи весь комітет. Починаються телефонні дзвінки, обговорення та присоромлення на зборах при всіх. І людина врешті здається.
Я переконана: особисте право кожного з батьків реагувати на це так, як вважає за потрібне. Коли хтось не згоден із загальною тенденцією — нехай буде незгоден. Твердо і спокійно. На жаль, участь таких «неугодних» батьків не зовсім приємна. Але є й ті, хто стає прикладом для багатьох у своїх діях.
Ігор Коломоєць, заступник міського голови Черкас:
— Черкаська міська рада категорично проти придбання батьками та батьківськими комітетами будь-яких подарунків з будь-якого приводу вчителям, вихователям та адміністраціям навчальних закладів. Коли я прийшов працювати у міськвиконком, я заборонив усім працівникам вітати мене в будь-який спосіб. Чотири роки як я на посаді, і мені ніхто не носить ніяких подарунків, бо я категорично проти цього. Те саме я вимагаю від підлеглих. На всіх нарадах я регулярно наголошую директорам шкіл та завідувачам садків, що подарунки та подяки у навчальних закладах міста — це недопустимо. Якщо батьківський комітет вважає, що їх викладач чи вихователь вартий якоїсь особливої подяки, то нехай вони дякують йому за межами школи. Переконаний, що знання дитини та її успішність — це найкраща подяка та визнання для вчителя. Я пам'ятаю свою першу вчительку та найкращих учителів, які мене вчили, і я несу цю вдячність через усе життя і при кожній нагоді говорю їм про це.
Якщо хтось із батьків знає про незаконний збір коштів на території навчального закладу, дуже всіх прошу і наполягаю — про подібні випадки повідомляти Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міськради. Ми дамо цим фактам належну оцінку.
Дмитро Шакін, активіст ГО «Батьки SOS», батько трьох учнів:
— Звичайно, вдячність – це добре, але вона не висловлюється авансом в обов’язковому примусовому порядку. Я сам по закінченню школи подарував своєму вчителю історії книгу, історичний роман. І це було від серця. Але сьогодні ми маємо іншу ситуацію. В Україні професія вчителя та вихователя набула певної кастовості. І пов'язане це унікальне і характерне виключно для країн пострадянського простору явище, в першу чергу, з нестримним бажанням певної категорії «яжемать, этовседлянашихдетей» – отримати преференції в навчанні для своїх чад шляхом фінансового підлабузництва до класного керівника, вихователя та адміністрації навчальних закладів.
Саме через таких невгамовних активістів батьківських комітетів проштовхуються ідеї, в який спосіб привітати «МарьВанну» з черговим, а точніше, з усіма, що є в календарі, святами. Будь-які батьківські збори давно стали лише прелюдією до моменту, коли класний керівник кокетливо залишає батьків сам на сам для визначення розмірів їхньої «вдячності» за трудовий подвиг педагога. Особисто я не проти привітання вчителів, вихователів, завучів, директорів, очільників департаментів освіти і навіть самого міністра, але за єдиної умови: нехай шановні «яжематері» втілюють свої ініціативи виключно власним коштом. Тоді ця кишенькова корупція буде виключно на їхній совісті та совісті того педагога, який вважає, що заслуговує додаткову фінансову винагороду до Дня народження.
Прикро, що більшість батьків класу чи групи, навіть ті, які обурюються поборами, мовчки здають данину батьківському комітету, виправдовуючи свій рабський страх і неспроможність відстояти власну позицію тим, що у їхніх дітей можуть виникнути проблеми! На жаль, такі побоювання не безпідставні — знаю безліч фактів, коли діти батьків, що відмовились здавати «данину вдячності», піддавались цькуванню за вказівкою класного керівника!
Для припинення цієї вакханалії, педагогам потрібно сказати собі та батькам одну фразу: «З завтрашнього дня в жодній дрібниці я не буду порушувати закон і навчу цьому своїх учнів. Будь ласка — не здавайте гроші на подарунки вчителям — школа є територією, вільною від корупції!»
Василь Пивоваров, директор Черкаської гімназії №31:
— У мене день народження 27 березня — під час весняних канікул, тож я з нав’язливою подякою чи привітаннями ніколи не стикався. Це жарт, але коли серйозно, я не вірю, що подібна проблема існує в тих масштабах, що доходить до ювелірних прикрас, грошових подяк у конвертах і так далі. Принаймні, в нашому навчальному закладі такого точно немає. Мені такі випадки не відомі.
Допустима, на мій погляд, подяка — книжка, квіти, коробка цукерок. Якщо батьки дійсно хочуть продемонструвати викладачеві свою повагу та вдячність, думаю коробка цукерок — це не та проблема, про яку варто говорити. Це просто знак уваги. Решті речей – не місце в навчальному закладі. Ми живемо в новий час, і кожна людина може приймати рішення. Якщо батьки себе поважають і мають власну думку, вони не погодяться на неприпустимі ініціативи когось із батьківського комітету, а вчитель, що себе шанує — не прийме подібної подяки.
