ШЛЯХ ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ

Ігоре Сергійовичу, Ви займаєтесь реабілітацією алко- та наркозалежних людей, чому Ви вирішили присвятити себе цій справі?

   Приблизно у 17 років на вечірці, яка не передвіщала нічого поганого, одна людина запропонувала мені спробувати наркотики, і за один раз ця спроба перевернула все моє життя. Наркотики набагато сильніше здорового глузду для молодої людини, виникає ілюзія, що ти знайшов собі чудового друга, з яким не має страхів, комплексів, є лише радість та легкість. Та й наслідки наздоганяють не одразу, після місяця-двох людина вперше каже собі: «Треба припиняти», і з жахом розуміє, що ні обіцянки, ні сила волі не працюють. Ти вживаєш знову і знову, втрачаючи здоров’я і, власне, життя. Далі були довгих 15 років боротьби, але давайте згадаємо той час: Чумак заряджає воду, психіатрія і наркологія караючі, жодних шансів. Я не належав до категорії людей, які не хотіли лікуватися, з останніх сил шукав допомоги, об’їздив найкращі центри реабілітації, але все марно. Потім був рік роботи з психологом, і все успішно закінчилось. Дивлячись назад, я зрозумів, що систему потрібно змінювати, тому у 2017 році прийняв рішення розробити власну програму реабілітації. Залежність – це таке ж захворювання, як і, наприклад, запалення легень, тільки набагато складніше. Воно спотворює дух, психіку та фізіологію людини, але я на собі знаю, що вихід є. А щодо рішення, в мене не залишилося жодного живого друга дитинства – всі загинули від наркотиків, ціна такого діагнозу, як залежність – життя. Страшно те, що люди, які гинуть від невиліковних хвороб, йдуть з життя в оточенні родини, любові та піклування, доброго ставлення з боку медиків. Залежна ж людина гине у соромі, самотності та ізоляції. Так не має бути.

Ігоре Сергійовичу, які причини виникнення залежності?

Алгоритм дуже простий. Через дисфункціональні сімейні стосунки базовий емоційний стан підлітка стає невротичним, наповненим тривоги, комплексів та відсутності чіткого розуміння, хто ти і для чого живеш. І це абсолютно логічно, якщо в родині не має любові, прийняття та емоційної близькості. У 95% родинні стосунки залежної людини були невротичними. Дія психоактивних речовин миттєво прибирає тривогу, пустоту, страх та самотність, тому, можна сказати, що залежність- це невдала спроба самолікування. Людина бачить перед собою два шляхи: перший – знайти в собі сили, розум, підтримку, щоб будувати своє власне щасливе життя; другий – дійти до магазину або «бариги», придбати речовину і миттєво позбутися страждань. Перший шлях - подолати свої труднощі – є дуже складним навіть для зрілих людей, що ж говорити про підлітка? Далі проходять довгі роки зловживання, деградації, але після спроби зупинитися людина фактично повертається до того, з чого почала, тільки плюс всі негативні наслідки залежності. Це дуже глибока яма. У залежної людини з’являються два дуже сильних глибинних переконання: «Я не здолаю труднощі», «Світ жорстокий і небезпечний», які щодня підкріплюються.

На Вашу думку, в чому ключ до перемоги над залежністю?

Обов’язковою умовою успіху є мотивація до змін. Якщо її немає, будь-які спроби будуть безуспішними. Якщо залежну людину примушувати, давити, це лише активує негативні переконання про безсилість, тому коли людину «рятують» дружина, мати - це ведмежа послуга. Людина має взяти відповідальність за лікування та зміни на себе. Со-залежність- це лише каталізатор проблем. Другою умовою успіху є довести залежній людині, що минуле – це минуле, воно залишилося вчора, натомість є сьогоднішній день. Справді, сьогодні це  єдине, що в нас є, і з допомогою психолога сьогодні можна навчитися почати «сіяти» хороші і продуктивні вчинки, які завтра можуть стати опорою для життя. Я працюю у парадигмі когнітивно-поведінкової терапії, головним завданням є зміна старих дисфункціональних переконань на нові персональні, продуктивні. Адже наші глибинні переконання-це лише ідеї, в які ми просто віримо – «я слабкий, я невдаха» тощо. Також ми використовуємо елементи Логотерапії Віктора Франкла та Персонального екзистенціонального аналізу Альфреда Ленгле. Головний лейтмотив цих підходів - допомогти людині почати приймати власні, персональні рішення, рішення з глибини власної  душі, тому що формування особистості у неблагополучній родині і паралізує цю навичку-вміння бути собою. Ми боремося з конформізмом, коли людина не здатна приймати власні рішення або перекладає свою відповідальність на когось. Обставини дитинства можна переосмислити та почати жити по-новому. В загальних рисах, це і є цілі, до яких ми прагнемо.

Чи допомагаєте Ви членам родини?

Безумовно, тому що у більшості випадків ми маємо справу із со-залежністю, тобто залежністю від стосунків, прагненням «рятувати» іншу людину. Там є свої ірраціональні корені-переконання. Со-залежні люди починають бачити сенс свого життя в такому опікуванні, кожен отримує свою вторинну вигоду, навіть не розуміючи цього. Вони лише відтягують той момент, коли у залежного може з’явитися мотивація до змін. Всі колись чули про трикутник Карпмана: Жертва-Спаситель-Переслідувач - і з цього трикутника потрібно вийти всім.  Так, людині потрібно допомогти, але ми не можемо, наприклад, піти до стоматолога за когось, прожити життя за когось. Рятувати можна онкохвору дитину, а шлях із полону залежності починається з рішення залежного: «Я не знаю як, але я спробую звернутися по допомогу».

Як працює система реабілітації у вашому центрі?

На першій зустрічі ми укладаємо з людиною контракт – найближчі три місяці ми працюємо і, фактично, проживаємо цей період життя людини разом. Перші консультації відбуваються приблизно раз на 2-3 дні, за потребою людини, і так до 15 консультацій. За цей час, при потребі, ми паралельно працюємо з членами родини. Після глибокої психотерапевтичної роботи людина вчиться жити по-новому, і далі ми зустрічаємося для підтримуючих консультацій. Людина має усвідомити свої дисфункціональні глибинні переконання, змінити та закріпити нові функціональні та продуктивні, «відкопати» свої справжні таланти та здібності, визначити нові орієнтири для життя. За цей час відновлюється психіка та фізіологія. Ми працюємо з неврозами або розладами особистості, тобто повертаємося до невирішених проблем дитинства, разом їх переоцінюємо. При потребі, долучаємо наших лікарів. В нашому центрі ми працюємо не лише із залежностями. Також ми працюємо з усім регістром неврозів (тривогою, панічними атаками, обсесивно-компульсивним розладом), займаємося сімейним консультуванням, в нас працює дитячий психолог. Ми допомагаємо вийти з будь-яких кризових ситуацій.

Загалом я переконаний, що при людяному, професійному підході можна врятувати багато життів. Тому, коли ми стикаємося з різними труднощами: фінансуванням, ремонтом - я завжди згадую про те, що дав обіцянку Богові, не дивлячись ні на що, використати весь свій досвід для того, щоб люди не помирали у самотності та ізоляції, це несправедливо і так не має бути. Хочу висловити велику подяку нашому митрополиту Черкаському та Чигиринському Іоану за молитовну та іншу підтримку, яку він нам надає з самого початку.   

У вирішенні будь-яких труднощів найголовніше - це перший крок: переступити через власні страхи та упередження і прийти на першу консультацію, далі другий крок, третій - це і є шлях довжиною в життя. Можливість обирати напрямок цього шляху у жодної людини забрати неможливо.

Також особливу увагу ми приділяємо ветеранам АТО, які страждають від пост травматичного стресового розладу.

Тому ми радимо кожній людині переступити через свій страх та упередження і спробувати змінити життя.

Наш тел: (098)3224134

www.pokrova.ck.ua