За внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» проголосувало 252 депутати. Документ підтримали 233 депутати фракції «Слуга народу» і 15 депутатів від партії «Голос». Одні називають ці зміни законом про стукачів, інші — з нетерпінням потирають руки в очікуванні реальних результатів у боротьбі з корупцією. Та чи призведуть прийняті поправки до викорінення хабарництва в Україні? Нові правки до закону проаналізували експерти «Вечірки».
Віталій МАСНЕНКО, професор, завідувач кафедри історії України, експерт Центру аналітичних досліджень Pragma Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Віталій Масненко:
- Ще в жовтні 2014 року було прийнято Закон України «Про запобігання корупції», а потім в нього періодично вносилися зміни та поправки. Це свідчить про те, що наше суспільство потребує дієвого правового механізму для протидії та боротьби із корупцією. У реалізації цього закону також маємо враховувати й ментальні особливості українського народу. Подібне законодавство діє в США та європейських країнах, але там викривачі повідомляють про факти корупції не анонімно. У нас же цей закон тепер дозволяє анонімне повідомлення про скоєння корупційних злочинів. Проте варто пам’ятати, що Україна вже переживала подібне. Коли ми потрапили під зверхність Російської імперії, тамтешня влада усіляко заохочувала написання доносів українцями один одного. В Радянський період також проводилася політика заохочення політичних доносів. Тим самим було згублено сотні тисяч життів та зламано мільйони людських доль. Через наклепи люди потрапляли під жорсткі розправи та репресії. Я не виключаю, що й у сьогоднішній ситуації, люди будуть попросту зводити рахунки з тими, хто їм чимось дошкулив, не сподобався. Вказані прорахунки викликані тим, що Верховна рада сьогодні працює у так званому «турборежимі». Коли прийняті закони не проходять належної експертизи, а, набувши чинності, можуть мати фатальні наслідки – зруйнувати кар'єру та навіть життя невинних людей.
Віктор ЛЕВИЦЬКИЙ, директор регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Черкаській області:
— З новим законом ми отримали поняття викривач. У європейському законодавстві таке поняття є, але там це людина, яка є у системі та має докази на підтвердження фактів корупції. У нашій же інтерпретації викривач — це будь-яка людина, яка може без будь-яких доказів звинуватити будь-кого у корупції. Врешті ми можемо отримати факти зведення рахунків чи проявлення антипатій між людьми, адже закон це дозволяє. Викривач має право відмовитися свідчити у досудовому слідстві чи суді. Як на мене — це правовий нонсенс і наші законотворці допустили страшну річ. Далі більше — викривачі про факти корупції мають повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції, а не антикорупційне бюро. Однак НАЗК не має ні технічних можливостей, ні слідчих підрозділів, які б проводили оперативні дії, це аналітичний орган, який робить перевірку документів.
Є й питання щодо винагороди. Дали роз'яснення, що людині не доведеться чекати, допоки виконавчі органи стягнуть суму винагороди з корупціонера. Викривач зможе отримати ці кошти, щойно обвинувачувальний вирок вступить у дію, після розгляду апеляційною інстанцією. Тож очевидно, що гроші на такі виплати мають бути передбачені у держбюджеті. Чи має Україна такий ресурс — теж питання.
Іван КРИВОВ’ЯЗ, адвокат Черкаського обласного відділення спілки адвокатів України:
— Щоб закон «Про протидію корупції» запрацював, потрібно, щоб якісно працювали правоохоронні органи, але ж правоохоронці і самі беруть хабарі. У нас, попри реформовану поліцію, на дорогах гине більше людей ніж в АТО. Тож не має підстав думати, що нові правки до закону якимось чином позитивно позначаться на успішності боротьби із корупцією, як і не принесуть нічого особливо катастрофічного. Люди ж і раніше знали, що треба повідомляти про злочини, що замовчування чи недонесення про деякі правопорушення передбачає покарання, а в окремих випадках навіть кримінальну відповідальність. І що? Тож хто повідомляв про злочини, той і повідомлятиме. Решта ж суспільства житиме як і раніше, бо частині людей такий стан речей — вигідний. Немає підстав хвилюватися щодо анонімності повідомлень. У будь-якому разі подібне звинувачення треба довести. Так само і мотивація отримати якийсь відсоток від розміру хабаря навряд чи стимулюватиме людей до повідомлень. Щоб отримати ці кошти треба, аби злочин був підтверджений у судах. Посадова особа часто має як адміністративний так і інтелектуальний та матеріальний ресурс і у відстоюванні своєї невинності може дійти до Верховного суду. Тож не відомо, коли той викривач зможе отримати винагороду і чи отримає її узагалі.
Віктор МИКОЛЕНКО, доктор юридичних наук, професор у ЧІПБ імені Героїв Чорнобиля:
— Жоден закон не матиме бажаного ефекту та не викорінить корупцію в Україні без системної роботи. Щоб побороти корупцію, потрібна низка заходів та умов. Зокрема, держава повинна мати систему незалежних правоохоронних органів. Протягом останніх років наші правоохоронні органи діють розрізнено. Потрібен координаційний орган, зараз ідеться про те, аби прокуратуру визначити таким координатором. Окрім того, слід проаналізувати та розробити заходи, аби викорінити причини та умови, які породжують корупцію. І на довершення, громадянське суспільство має стати свідомим. Ми з вами повинні захотіти перемогти корупцію, бо сьогодні маємо бізнесменів, яким краще дати хабар, ніж, скажімо, платити податки. Тож загалом, нові поправки як і сам законопроєкт я оцінюю позитивно, але їх треба доповнити цілою низкою підзаконних актів. Зокрема, повернути кримінальну відповідальність за наклеп.
Артур ЧЕМЕРИС, активіст ГО «Молода Черкащина»:
- Не вважаю цей закон чимось таким, що суттєво вплине на ситуацію з хабарництвом та корупцією у кращий бік. Викривачів вистачало і без цього закону. Останній яскравий та неймовірно показовий приклад — це історія відомомого черкаського бізнесмена, з якого два роки тому вимагав кошти посадовець Черкаської міської ради. Імена обох — відомі загалу. Посадовця з початку затримали й почали судити, але через два роки вироку у справі досі немає, а підозрюваний повернувся на роботу. Тобто головна проблема — це відсутність реальної відповідальності й судові процеси, що тривають роками. І якщо в ситуації із цим горе-чиновником ми знаємо ім'я бізнесмена, який на нього заявив, можемо у нього перевірити інформацію і переконатися у правдивості його свідчень, то зі зміною законодавства може з'явитися ціла низка анонімних заявників, які за свої слова та заяви не нестимуть жодної відповідальності. Тож це може стати елементом тиску на чиновників із боку правоохоронців. Тому законодавцям краще було б зосередити зусилля на законопроєкт, які дійсно можуть змінити ситуацію — зокрема справжню судову реформу на місцевому рівні, бо потенційний викривач може і не дочекатись ніякої винагороди, якщо суди лише першої інстанції триватимуть по 5 років.
