Чутки про те, що кафе «Ярославна» закривається, засмутили багатьох городян. Невже кав’ярня, яка пережила перебудову, початок незалежності України, гарячі 90-ті, дві революції та не одну кризу, не переживе карантин? Фото з вивіскою «оренда» на вікні «Ярославни» підштовхнула «Вечірку» з’ясувати: як справи у найдавнішого кафе Черкас.
Багато хто пам’ятає курчат на грилі, страви у горщиках і відомий на всі Черкаси торт «Ярославна», створений на основі «Дамського капризу» кухарем Валентиною Козюрою у рік відкриття кав’ярні. Його городяни з задоволенням купують на замовлення і по сьогодні.
— Ми відкрилися у травні 1987 року, якраз напередодні Дня Перемоги. Завжди були «Ярославною». Із початком незалежності України колектив закладу став його власником. Зараз ТОВ «Ярославна» має чотирьох, так би мовити, директорів, — розповідає відомий багатьом городянам бармен Василь. — Найкраще нам було, звичайно, за радянської влади. Може, через те, що ми так і не змінили формат, але хто знає, чи дожили б до сьогоднішнього дня, якби щось міняли?! Наш відвідувач любить нас, бо ми та давня, знайома багатьом «Ярославна».
Сьогодні «Ярославна», як і багато підприємств міста цієї галузі, важко переживає карантин. Минулого тижня тут відкрили двері для відвідувачів, але лише щоб продати каву на виніс та торти під замовлення.
— Як на мене, найцікавіша метаморфоза трапилася із закладом із початком розквіту кооперативів, не кажучи вже про 1990-ті. Бо початково “Ярославль” бачився зодчим як місце зустрічей творчої інтелігенції. Мовляв – тут і художній салон, і творчі майстерні, і літератори недалеко. Творчі звіти, міні-виставки, інтелектуальні диспути, «абзаци на пробу» та самовари на веранді – щось таке, — розповідає про задуми творців радянських Черкас журналіст-краєзнавець Борис Юхно. — Одначе у часи неонепу та пізніше кафе стало базовим місцем «стрєлок» і «тьорок» «реальних пацанів у малинових піджаках». Інколи, проходячи повз, кидаю оком на веранду, і, здається – нічого відтоді не змінилося. Щоправда, зрідка бачу там і «відомих черкаських політиків» нової формації, старі двобортні піджаки яких давно з'їла міль...
У колективі закладу також неоднозначно згадують ті часи, але кажуть: ніде не дінешся, був і такий період у їхньому житті.
— Той контингент на якийсь час відвадив від нас звичайних городян. А ви зрозумійте, одне діло, коли людина прийшла у заклад, пообідала і пішла, а на її місце прийшов інший відвідувач. Зовсім інша справа — коли людина весь день сидить за столиком і попиває лише каву, — згадує колоритні 90-ті бармен. — Зараз багато хто з тих хлопців стали поважними людьми — бізнесменами, директорами, посадовцями. Вони й сьогодні не забувають про нас та за звичкою приходять випити кави та переговорити про справи.
Заклад жодного разу не міняв свій формат. Працівники зізнаються: навряд чи молодь піде до них, а їхні постійні відвідувачі звикли до них таких. Хоча з прикрістю визнають: вимушені здавати частину приміщення, бо у сьогоднішні скрутні часи заклад попросту не виживе. Тож, хто хоче долучитися до історії нашого міста і орендувати частину «Ярославни», звертайтеся: 33-56-38, 45-51-25.
