Замість 20 районів – чотири

На сайті Міністерства регіонального розвитку офіційно представлено проєкт поділу Черкаської області на чотири райони: Золотоніський (увесь лівий берег Дніпра), Черкаський (теперішні Канівський, Черкаський, Чигиринський, Кам’янський, Смілянський та Городищенський райони), Звенигородський (нинішні Тальнівський, Катеринопільський, Звенигородський, Шполянський, Лисянський і Корсунський райони) та Уманський (із теперішніми Монастирищенським, Жашківським, Христинівським, Маньківським та Уманським районами).

Раніше однією із попередніх версій передбачалося створення Смілянського району. Тепер його не буде.

– Сміла – третє за величиною місто в області після Черкас та Умані. Мережа закладів освіти і медицини обслуговує 68 тисяч населення. У місті розміщені 11 міжрайонних та міськрайонних територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, місцева прокуратура та окружний суд, об’єднана державна фіскальна служба. Взагалі не враховане географічне розміщення Сміли: вузлова залізнична станція, перехрестя автошляхів. При пропозиції поділу без Смілянського району акцентували увагу на рекомендації КМУ щодо врахування відстані потенційного адміністративного центру до меж обласного центру. Сміла на кілька кілометрів ближча до Черкас, ніж рекомендована відстань у 30 кілометрів. А от села Смілянського і Камя’нського районів віддалені до 90 кілометрів замість 60-ти від можливого центру в Черкасах. А що стосується рекомендацій КМУ стосовно кількості населення в нових райцентрах – там постійно повинно проживати не менше 50 тисяч осіб. Але в Золотоноші на 1 січня 2020 року наявне населення – 28,8 тисяч осіб, а в звенигородці на 1 січня 2016 року – 17,4 тисячі осіб. Відхилення майже в два і три рази, – зауважує депутат обласної ради, житель Сміли Іван Далібожак.

Водночас у Кам’янському районі – раді такому повороту.

– Ми не маємо нічого проти Смілянського району, але ніхто не хоче мати справ із містом Сміла, – каже голова Кам’янської РДА Богдан Солошенко. Хай як моторошно воно звучить, але якби в цьому районі не було міста Сміли, – не було би проблем. Смілу бояться на всіх рівнях: населення на побутовому рівні, та вся влада в районі – від сільських рад та нових громад до районної ради та адміністрації. Всі вони ухвалили звернення, щоби нас приєднали лише до Черкаського району, а ні в якому разі не до гіпотетичного Смілянського. В нас у районі швидко чи повільно, але проблеми вирішуються: щось купується для освіти, щось для медицини, але ми рухаємося вперед. А що в Смілі? 10 років безвідповідальне населення обирає у владу авантюристів. Поступово смілянські проблеми стають державними. Там за що не візьмися, всюди провал: проблеми з водою, газом, медициною. Лікарі – без зарплати, лікарні закриваються. Тому ніхто туди не піде. Приєднання до Черкаського району – оптимальне в даній ситуації.

Городищенський район могли приєднати до Черкаського, Звенигородського і Смілянського районів. У підсумку обрали варіант із Черкаським районом.

– Реформа невідповідна і невчасна, – каже колишній голова Городищенської і Корсунь-Шевченківських районних адміністрацій Анатолій Івашкевич. – Але, якщо вибирати з меншого зла, то приєднання Городища до Черкас краще, ніж до Звенигородки. Економічний потенціал там набагато потужніший, транспортне сполучення – краще. Хіба Вільшані зручніше добиратися до Звенигородки. Якби був Смілянський район, не бачу в ньому жодної загрози. Владу в місті рано чи пізно виберуть відповідальну. А з логістичної точки зору Сміла – нам ближча і зрозуміліша.

Тальнівський район могли приєднати до Умані, але в підсумку приєднали до Звенигородки.

– З точки зору самолюбства – це болюче рішення, – розповідає колишній заступник голови РДА Михайло Атаманюк. – Бо Звенигородка за розмірами співставна з Тальним. Були часи, коли центр виборчого округу був у Тальному, а не в Звенигородці. Але влада там спрацювала оперативніше, напористіше й завоювала право бути центром району. На мою думку – це краще, ніж бути приєднаними до Умані. Свого часу Умань збили на зльоті, коли не дозволили їм стати обласним центром. Відтоді в сусідів почалися проблеми, як великі, так і малі. І вони повсякчас ними заклопотані. Що їм проблеми якогось Тального? Звенигородка розвивається агресивніше, напористіше. Безумовно – це центр підприємницької діяльності всього регіону. Мені такий варіант бачиться оптимальним.

Селищний голова Буків Маньківського району Сергій Залізняк навпаки втішений, що Маньківський район стане частиною Уманського, а не Звенигородського.

– Ну не можна порівнювати потенціал Умані й Звенигородки. Це неспівставні величини. Умань нам ближча, вона потужніша. Та й історично ми тяжіємо до Уманщини, а не Звенигородщини. Думаю, більшість жителів Маньківського району погодяться зі мною.    

Найчисельнішим із усіх районів буде Черкаський. Там проживатимуть понад 500 тисяч мешканців. Найменшим буде Золотоніський – трохи більше 140 тисяч.